danka_v_dorozi | Entries tagged with литва

Ось так і виходить, що якщо не відкопати радість, то її й непомітити можна. І з моїх спостережень, такою непоміченою вона може залишатися довго-довго, а вам здаватиметься, що зникла кудись та радість, одні турботи і біди довкола. А потім, в гіршому випадку, до вас закрадаються сумніви, чи то не вигадки та радість взагалі, чи не самонавіюванням ви займалися, коли безтурботно раділи, скажімо, минулого тижня.
Це все я до того, що цілком свідомо беруся стверджувати, що до радості треба докласти зусиль. Бодай трохи. Коли вона оцінена, мало який сумнів затьмарить її променисту дію.
А в мене радості незвичайні:

затопив сусід. Тепер я познайомилася з багатьма сусідами, з якими б нізащо не познайомилася за інших обставин, хоч ми й живемо в одному будинку. Сусіди всі гарні, україномовні! Це, до речі, не просто позитивне мислення. Труби сусідові вже поміняли, тепер я знаю хто живе наді мною і звідки звуки вночі, маю переконливу причину таки взятися за ремонт ванної кімнати.
в мене 2 похресників. Передати не можу моїх відчуттів, коли тепер можу читати молитву батьків за дітей. Замість дітей вставляю імена похресників, але власне та молитва так багато говорить саме до батьків, що я ще більше починаю розуміти своїх. Ще мені бракує слів, щоб описати ЩО я відчуваю, коли виявляється, що дитина, чиєї батьків фотографія зберігається в Біблії однієї набожної жіночки нашої церкви, як постійне нагадування про діла Божі на землі і про велику надію - мій похресник.
відчуваю себе вдовою з Сарепти щоразу як бачу як чудесним способом не зникають засоби для існування :)
вчуся бажати людям чогось доброго. В кожній розмові. Обов'язково мусить бути в наших життях ну хоч щось небайдуже і добре.
підбираюся до 1С, МСБО, SQL, BSC. Вчитися страхз як хочеться. Може хтось підкаже хорошу літературу?
Здається у вересні я їду на кількаденні семінари закордон...
Є готові вироби з тих матеріалів, які я коли у вас просила і потрохи назбирала. Тільки поки фотоапарата нема, щоб візуалізувати їх вам.

І десь знайшлися вони - відкриття з часів Литви - картини литовського художника Вітаутаса Касюліса (Vytauto Kasiulio).
До чого тут радість? А я не знаю як ще на геть чорному полотні можна зуміти намалювати такі яскраві картини.

Current Mood: curious

Про що можуть бути думки кожного дня, якщо до католицького Різдва лишається трохи більше тижня? Сіро-не сіро, вже немає значення, литовські "ялинки" (це щось специфічне), ангелики, ліхтарики, різдвяні світелка і прикраси абсолютно всю-ю-ю-юди. Це зовсім не дивує наших західноєвропейських знайомих студентів, це не те щоб дивує нас, це просто гарно, особливо в таку стужу.

Знаєте, чого я справді ще не бачила? Може то я не сильно придивлялася і шукала, але в об'єктиви і очі чомусь це не кидається: я ніде не бачу в цих вікнах, вітринах і подвір'ях того, що ми святкуємо. Все ніби довкола і поблизу. Ми ж ніби до РІЗДВА ХРИСТОВОГО готуємося, а не до свята зеленої ялинки, дерев'яних ангелів, блискучих стрічок і світел-блимавок. Де ж шукати Ісуса?
Ну, припустимо, що це як в дитячому садочку - найприємніше залишалося завжди на кінець. Припустимо, що всі ці гарнющі приготування справді лише приготування до найголовнішого.

В листівкових магазинах я шукала привітальні листівки з зображеннями народження Ісуса чи взагалі чогось такого, яке би говорило саме про Різдво, а не про ялинки. Знайшла один маленький магазин, де були листівки з Народженням і то... польською чомусь мовою.
От мені цікаво, чи в інших західноєвропейських країнах різдвяні приготування з початку жовтня і до кінця січня - це лише очікування подарунків, вибирання подарунків, прикрашання для краси? Ні в кого не виникає відчуття, ніби десь по дорозі загубився зміст цього свята? Уявіть, всі друзі готуються до вашого дня народження, накупили подарунків, поприкрашали приміщення, бо буде ваше день народження, і за весь час жодного разу вам не подзвонили і взагалі вашого імені не згадали.
Що таке Адвент (Пилипівка)? Це якийсь "умовний" піст, щоб краще приготуватися? До чого? Ну, от ці питання мене трошки хвилювали, коли ми довго-довго з подругами гуляли вулицями Вільнюса.
Але що й казати, цьогорічне чекання на Рідзво дуже вже особливе, підсилене чеканням на зустріч з маленькою дитиною.

Current Mood: thoughtful
Current Location: гуртожиток

Хай буде так :)
Дасть Бог і все буде добре з надрукуванням фото в нестандартному форматі, понесу на конкурс цю фотографію:

Якщо є хтось дуже проти і все ж радить іншу фотку - пишіть. Є ще час до завтрашнього ранку, який, як відомо, мудріший від вечора (хоч нинішній день для мене спростував це твердження). Про подарунки напишу згодом.

Current Mood: energetic

Ось маєш. Оскільки часу обмаль було, я вибрала фотку 2 і вирішила її подати на конкурс, але для цього треба було видрукувати її у форматі 30*40, а такого не в кожному фотосалоні хочуть робити. Нарешті знайшла, а виявилося, що та фотографія має інакші розміри в пікселях. Добре, оскільки друзі-жжшники вибрали іншу фотку - відправлю її, але де з змінити цей піксельний розмір (мені треба 2048 * 3072)? В мене всі фотки через Пікасу відкриваються, а та з віконцями ще й зроблена колажем, просто не знаю, як тепер її редагувати...

Д Я К У Ю! Всім хто висловився стосовно фотографій :)

Current Mood: energetic
Current Location: бібліотека

Ну, не даврма ж я бігала як навіжена містом три місяці і фоткала все довкола. Ось тепер в університеті оголосили конкурс на найкращу фотографію іноземного студента на тему сприйняття Литви і Вільнюса, країни і міст "Living outside" (буквально "Живучи за кордоном"). В мене кілька пропозицій...
А яку вибрали би ви?
1.

Швиденько вибирайте!

ДЯКУЮ!!!!!

Current Mood: cheerful
Current Location: напівдорозі

Не перестаю просити і дякувати за молитву про о.Андрія...

А нині був насичений музикою день.

Раз на рік в Литві відбувається Великий парад музикантів: справжнє свято литовських музичних ансамблів,сучасних колективів, і молодих виконавців. З 12.00 ранку до 21.00 вечора різні твори, різні стилі, різні виконавці тішать аудиторію.
О, я давно хотіла потрапити у філармонію у Вільнюсі! Спроба минулої суботи не вдалася, але я не зупинилася і тільки підшукала програму до серця і вдалий час.
Що мене приємно вразило в цьому музичному параді, то це якість музики і виконання: навіть для тих, кому класика здається нудною, сьогодні було би цікаво на концерті. Арії з опери Моцарта "Дон жуан" виконувалися в сучасній і водночас непритертій постановці (з чорними окулярами, але й вдалими хореографічними мотивами), а військовий оркестр (на хвилиночку... в-і-й-с-ь-к-о-в-и-й) виконав три джазові твори і то як виконав! я ледь-ледь всиділа спокійно на місці, а дівчата на попередньому ряду таки почали підтанцьовувати. Джазу взагалі було дуже багато (його всюди тут багато, навіть зараз-от закінчується джазове свято, яке тривало кілька тижнів поспіль), і він якийсь такий сприйнятливий для слуху. А ще мене зачепив хор зі студентів педагогічного університету: вони і співали перероблені на свій манір пісні (серед них і "Labas Rytas" Biplanа, яку, як я значно пізніше зрозуміла, я чула російською) і до цього додали всілякі рухи, так, що разом складалася дуже гарна сценічна композиція. Була і класика: Брамс, Лехар, Чюрльоніс і власні виконання, і дуже відома Бернштайна "Марія" з "West Side Story", і в самому кінці - народні стилізовані литовські пісні і танці.

http://www.youtube.com/watch?v=XY0dgI5-q0o - Biplan "Labas Rytas"

Ага, і ще нині я вперше пішла на каток і півтора години їздила на ковзанах, тримаючись за поручні на стінах і за двох чудових друзів :)

Current Mood: awake
Current Location: гуртожиток
Current Music: Biplan "Labas Rytas"

Вже тиждень як побачила ті віконця і недалеко від свого університету. Мріяла свотографувати і показати це диво великій кількості людей. Не знаю чи це щось традиційно литовське - ці фіраночки вирізані з паперу. Дуже схоже щось мама бачила в етнографічному музеї в Польщі. Вигляд на живо - незабутній. Така тендітна робота, однозначно майстерська, а задумка дитяча :) Кажуть, що колись люди так прикрашали свої помешкання. В цій оселі мешкає звичайна сім'я, наскільки мені вдалося спостерігти. Згадують традиційні паперові сніжинки, якими в Україні ми прикрашаємо вікна ближче до Нового року. А в Литві випав сніг і настрій однозначно став святковий.

Current Mood: creative
Current Location: університет

Дорога між двома домами - литовським і львівським вийшла з горою пригод, яких я би собі може і не побажала, зате хтось дуже турбувався про те, щоб я не лише не забувала про справді важливі речі, а й перебувала в постійному стані включеної свідомості.
Я побачилася з важливими людьми, як мені здається, саме для того, щоб хоч на трохи вийти зі свого світу і бути перейнятою, не заснути під навіяним враженням тихого моря. Десь тут автор найвдаліше написав, чому важливо бути потривоженим.
Вже дорогою з України думала про всіх і про всі події. Думалося про те чому, як і коли хтось зумів в нашій малесенькій родині посіяти непорозуміння, яке коштує нам цілого життя спілкування, розуміння і підтримки одне одного. І це одні і ті ж речі: гордість, почуття образи, страх і байдужість, - ті, які будь-яку іншу ситуацію вивертають найнепригляднішим боком і потім змушують вірити, що тільки такою і може бути якась-там "реальність". На щастя, і тут є надія. Бо існують ще хвороби, старість і розпач. І я покладаю всю свою надію на спроможність бодай цих речей зблизити чи принаймні навчити не відкидати. І звичайно, ми з братом вже виростаємо і виходимо категорії "малі-дурні", а отже маємо всі можливості не приймати нав'язаних старшими правил поведінки в родині. І звичайно... дію і силу молитви ніхто не припиняє.

Переїзди з міст в міста тепер не сприймаю за даність. Потяги Київ- Львів і навпаки ніколи не бралися мною до уваги, важливими були самі місця призначень. Тепер, коли подорожую через кордони, маю змогу вперше оцінити важливість і самої дороги і тих, хто поруч. Вчора зразу після виїзду зі Львова хлинуло таке непереборне відчуття потреби довгої-довгої молитви, молитви, яка б'є у всі дзвони, що довелося заглушити музику в плеєрі і слухатися. А на кордоні нас протримали 7 годин і за одне місце від мене, в чоловіка знайшли підозрілий порошок. Я не встигала справлятися зі всіма страшними думками про те, як все могло би бути. І звичайно, коли кошмар з поліцією, собаками, протоколами і нестерпним холодом закінчився, молитва подяки була якась надто коротка. А винирнула зі сну я вже в сонячному закордонні.

Дві фотографії з вікна автобусу - шукала які функції ще має наш фотоапарат.

Current Mood: calm
Current Location: Литва
Current Music: Duran Duran

Вчора геть здеморалізована йшла на пари, а пари вийшли дуже натхненними, так, що захотілося просити, щоб це навчальне натхнення мене не відпускало довго-довго.
Це один з прикладів, які дуже швидко стираються з пам'яті: якісь приємні дива, щасливі співпадіння, просто очікування чогось хорошого. Зрештою, я не здивуюся, якщо призначення всіх таких подій і полягає в тому, щоб в конкретний момент цілком змінити хід чиїхось думок. Хай навіть на короткий час. А потім залишитися забутими для одних і може ще колись здивувати когось іншого.

Це була субота, коли я бігла кудись, з усіх сил намагаючись знайти найкоротший шлях в квадратно-заокруглених вулицях старого міста. Я таки вийшла не туди, куди хотіла. Зате побачила наочне підтвердження якомусь своєму попередньому запису про Литву і квіти. Живі гладіолуси були і в кошику біля входу, і в ріжку над входом :) Оце хтось придумав красу! Букет для всіх перехожих...

Бажаю вам найгарніших несподіванок. Може не лише отримати, а й зробити для когось :)

Current Mood: creative

Люди, як воно так: дощ щораз сильніший, а небо світліє і світліє!!!
Це як знак до того, що треба вчитися - всі умови!
Неможливо не любити це місто, цю країну. Вона як ослик з дитячого мультфільму: приходить до тебе з квітами, дарує:
- Це мені? - питаю,
- тобі.
- а за що?
- просто так!

Current Mood: happy

До осені треба готуватися. І то свідомо; і бажано таки заздалегідь. Бо холод приходить дуже поступово і непомітно. Раз, і ні з того , ні з сього зауважуєш , що все так сильно-сильно змінилося, що так важко знаходити в собі сили, які раніше самі звідкись бралися. Стає ліньки і ніколи, постійно хочеться чаю, ковдри, взагалі тепла і бажано чим скоріше, поки згадки про недавній ще літній спокій і порядок речей не вивітрилися з пам'яті.

Восени все, що займало нашу увагу навесні і влітку, день за днем зникає. Зовні стає одноманітно і нудно, мало-помалу згортаєшся, часто заглядаєш всередину, приглядаєшся, і, як в темній кімнаті, щораз краще видно багато занедбаностей. Певно тому так сумно, якщо дощі довго-довго не припиняються, якщо на вулицю зовсім не тягне і думки крутяться навколо теплих шкарпеток, пледу і светру.

Осінь найбільш філософська пора року. Мені було б цікаво знайти людей, які цілісіньку осінь живуть в радості, хай не постійній, але швидко відновлюваній. Такі зберегли спокій ще з весни. А може є хтось, хто цілий рік, чи навіть рік за роком, вміє перебувати в мирі, навіть якщо проблеми зашкалюють, а потім так само раптово зникають чи розсіюються.

Я колись не один спосіб придумувала "запасання" хорошого настрою. В мене є ціла скарбничка: коли в мене були особливо хороші дні, переживання, зустрічі чи події, я записувала щось таке, через що виявилася радість в них, або зберігала якусь частинку, яка би могла нагадати мені в дні неспокою про те, що все це було правдою, що радість була живою і вона є. Записи залишилися. От тепер тільки справа за вірою, терпінням і силою волі до великої роботи.

Литва мені видається цілком осінньою країною: від назви, яка, як мені розповіли, з литовської означає "країна дощу", до прапора - я впевнена, що жовто-зелено-червоний - кольори осіннього листя.

Я буду зберігати надію.

"Інколи Бог заспокоює море, а інколи допомагає і серед бурі допливти до берега"
("По той бік небес")

Current Mood: calm
Current Location: гуртожиток

Сиджу в бібліотеці, нікого не чіпаю, вчуся зі всіх сил. І все одно, і тут дістала. Ну, що ж за мова така: чому єдине, що імпортується з неї абсолютно не зважаючи на кордони - лише матюки, для розуміння яких мені не треба знати литовської, щоб зрозуміти???!!! Чи то в Литві, вони звучать зовсім не так яскраво як для нас в Україні? Не розумію...

Чомусь з англійської на весь світ експортувалося "sorry" (вибач), з італійської - вигук "mama mia!" і прощання "чао!", а з російської - тільки всі матюки, ага, ще слова "карочє", "пацани",які недалеко втікли від попередніх. Нещасна якась мова. Чесне слово, шкода. І людей, які вживають також шкода: он як атфомфера погіршилася зразу :(

Current Mood: angry
Current Location: бібліотека
Current Music: шкода, але матюки