Жити і йти назустріч
Oct. 19th, 2009 04:41 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Дорога між двома домами - литовським і львівським вийшла з горою пригод, яких я би собі може і не побажала, зате хтось дуже турбувався про те, щоб я не лише не забувала про справді важливі речі, а й перебувала в постійному стані включеної свідомості.
Я побачилася з важливими людьми, як мені здається, саме для того, щоб хоч на трохи вийти зі свого світу і бути перейнятою, не заснути під навіяним враженням тихого моря. Десь тут автор найвдаліше написав, чому важливо бути потривоженим.
Вже дорогою з України думала про всіх і про всі події. Думалося про те чому, як і коли хтось зумів в нашій малесенькій родині посіяти непорозуміння, яке коштує нам цілого життя спілкування, розуміння і підтримки одне одного. І це одні і ті ж речі: гордість, почуття образи, страх і байдужість, - ті, які будь-яку іншу ситуацію вивертають найнепригляднішим боком і потім змушують вірити, що тільки такою і може бути якась-там "реальність". На щастя, і тут є надія. Бо існують ще хвороби, старість і розпач. І я покладаю всю свою надію на спроможність бодай цих речей зблизити чи принаймні навчити не відкидати. І звичайно, ми з братом вже виростаємо і виходимо категорії "малі-дурні", а отже маємо всі можливості не приймати нав'язаних старшими правил поведінки в родині. І звичайно... дію і силу молитви ніхто не припиняє.
Переїзди з міст в міста тепер не сприймаю за даність. Потяги Київ- Львів і навпаки ніколи не бралися мною до уваги, важливими були самі місця призначень. Тепер, коли подорожую через кордони, маю змогу вперше оцінити важливість і самої дороги і тих, хто поруч. Вчора зразу після виїзду зі Львова хлинуло таке непереборне відчуття потреби довгої-довгої молитви, молитви, яка б'є у всі дзвони, що довелося заглушити музику в плеєрі і слухатися. А на кордоні нас протримали 7 годин і за одне місце від мене, в чоловіка знайшли підозрілий порошок. Я не встигала справлятися зі всіма страшними думками про те, як все могло би бути. І звичайно, коли кошмар з поліцією, собаками, протоколами і нестерпним холодом закінчився, молитва подяки була якась надто коротка. А винирнула зі сну я вже в сонячному закордонні.
Дві фотографії з вікна автобусу - шукала які функції ще має наш фотоапарат.
Я побачилася з важливими людьми, як мені здається, саме для того, щоб хоч на трохи вийти зі свого світу і бути перейнятою, не заснути під навіяним враженням тихого моря. Десь тут автор найвдаліше написав, чому важливо бути потривоженим.
Вже дорогою з України думала про всіх і про всі події. Думалося про те чому, як і коли хтось зумів в нашій малесенькій родині посіяти непорозуміння, яке коштує нам цілого життя спілкування, розуміння і підтримки одне одного. І це одні і ті ж речі: гордість, почуття образи, страх і байдужість, - ті, які будь-яку іншу ситуацію вивертають найнепригляднішим боком і потім змушують вірити, що тільки такою і може бути якась-там "реальність". На щастя, і тут є надія. Бо існують ще хвороби, старість і розпач. І я покладаю всю свою надію на спроможність бодай цих речей зблизити чи принаймні навчити не відкидати. І звичайно, ми з братом вже виростаємо і виходимо категорії "малі-дурні", а отже маємо всі можливості не приймати нав'язаних старшими правил поведінки в родині. І звичайно... дію і силу молитви ніхто не припиняє.
Переїзди з міст в міста тепер не сприймаю за даність. Потяги Київ- Львів і навпаки ніколи не бралися мною до уваги, важливими були самі місця призначень. Тепер, коли подорожую через кордони, маю змогу вперше оцінити важливість і самої дороги і тих, хто поруч. Вчора зразу після виїзду зі Львова хлинуло таке непереборне відчуття потреби довгої-довгої молитви, молитви, яка б'є у всі дзвони, що довелося заглушити музику в плеєрі і слухатися. А на кордоні нас протримали 7 годин і за одне місце від мене, в чоловіка знайшли підозрілий порошок. Я не встигала справлятися зі всіма страшними думками про те, як все могло би бути. І звичайно, коли кошмар з поліцією, собаками, протоколами і нестерпним холодом закінчився, молитва подяки була якась надто коротка. А винирнула зі сну я вже в сонячному закордонні.
Дві фотографії з вікна автобусу - шукала які функції ще має наш фотоапарат.
no subject
Date: 2009-10-19 05:57 pm (UTC)no subject
Date: 2009-10-20 03:14 pm (UTC)no subject
Date: 2009-10-19 06:47 pm (UTC)даремно вони шукали, твій контрабандний товар до мене вже прийшов.
дякую! :)
no subject
Date: 2009-10-20 03:15 pm (UTC)no subject
Date: 2009-10-28 05:12 pm (UTC)я на нього скоро подивлюся, коли поїду до Львова на вихідні. з міркувань секретності його не пересилають Україною, я сама маю приїхати його взяти :)
no subject
Date: 2009-10-29 10:47 pm (UTC)no subject
Date: 2009-10-20 12:19 pm (UTC)no subject
Date: 2009-10-20 03:17 pm (UTC)no subject
Date: 2009-10-21 09:28 am (UTC)Ну просто я у Литві трішечки довше живу ;)