danka_v_dorozi

 Ще тільки хвилинка затишного спокою і т и ш і :)
Одразу над нами комин, з якого йде справжній сивий, книжковий дим. І, піднявши голову, я не одразу впадаю в реальність і інколи підбріхую собі, що то вітер розносить першого сніжка. А вчора був листопад - це вітер підняв різне-всіляке листя і носив його, носив. Так-високо-високо. І листя падало на наше дашкове вікно, стукало пальчиками. І небо таке синє-синє і морозяне. Красень - Стрийський парк з блискучим світлом від ліхтарів на фоні теплого жовтого листя-листя-листя.
Ввечері усмішка тата, багато обіймів мами. На пошті такіііііііі листи від друзів, аж пищу. Бандероль з книгою. Якби я так турбувалася про всіх своїх знайомих і друзів, серед нас були б лише святі!
І нині з самого ранку, поки сонце не зійшло ми були з Ним. А вже як сонце зійшло, то вже не страшно. Тут і там мир п'ятниці. 
Бог з вами і з нами!

Тут власне про ту ретроспективу, про яку говорила вчора. Очікування були тут а як воно вийшло насправді

Роздуми з приводу...
Можна запланувати події, навіть трошки можна уявити більше подій, приблизно можливо здогадатися про емоції, які будуть викликані тими подіями (і переживання і щиру радість). Так, ще можна здогадатися про втому.
Але сюрпризом завжди буде те, як все це сплетіння поєднається з нашим, назвемо це,  "хімічним складом", як поєднається з зовнішніми впливами. Наприклад, я ніколи не в стані подумати про те, наскільки саме сьогодні зможу бути готовою дати відсіч і власним і чиїмсь настроям, падінням і сумнівам. Зі всім приємним непередбачуваним якось завжди легше :)

Вчора була думка про те, що великою мірою події якісь дерев'яні, тобто дуже стандартні, нерухомі. Казки, барвів, краси і приємності доводиться додавати  їм через власні зусилля і бажання все таки побачити якось по-іншому. Ввечері, коли все підсилене занепадом сил (фізичних принаймні), закрадаються сумніви в потрібності цього всього. Ну, зрештою, доходжу висновку, що все одно роблю це для себе, бо інакше просто не бачу змісту жити в тупих дерев'яних днях. Неймовірно гарно, коли й інший хтось старається також робити чи бачити все краще і тоді і його результатами "чарів" виходить скористатися. Це завжди така велика приємність! Найголовніше, що всі такі наші зусилля все-таки більше варті того. 

 Досі важко щодня писати. Обов'язок обтяжує ще й тим, що доводиться йти до сну дуже пізно, бо раніше 21.00 я вдома не буваю. Навіть, щиро кажучи, хотілося зійти з дистанції. Маю надію, що на вихідних буде легше. 
Текст, який сьогодні вразив мене неймовірно тут   і напевно деякі з вас вже прочитали слова виступу жінки, яка народилася в результаті  сольового аборту. "Моїми", тобто рідними, стали ці її фрази: 
"Но я знаю, что в наше время, совершенно не политкорректно произносить имя Иисуса Христа в местах, подобных этому. Неполиткорректно привносить Его имя в подобные собрания, потому что от Его имени людям становится ужасно неудобно. Но я выжила не для того, чтобы всем было удобно. Я выжила для того, чтобы разбудить, чтобы растормошить. И я прекрасно провожу время таким образом."

"Я Его девочка. Не обижайте Божьего ребенка. У меня знак на лбу, который напоминает: будьте милы со мной, потому что мой Отец правит миром."

"Дамы и господа, есть вещи, которым вы сможете научиться только с помощью более слабых. Когда вы уничтожаете слабых, проигрываете именно вы. Господь позаботится о слабых, но именно вы будете страдать вечно. "

"Я специально не ищу страдания, но когда оно приходит, мы забываем, что все во власти Божией и Бог может сделать прекрасными многие печальные вещи."

"Цель моей жизни здесь – заставить Бога улыбнуться."

А мій день був би бляклим, якби пізно ввечері його не розтормосили турботи. Кілька гарних висновків я маю. 
( Ну, і яких ще там? )

 Ага, а за правилами треба знаходити щодня оте "несамовите" в ньому. І це дуже стимулює часто-часто повертатися до цієї думки протягом дня і шукати. 
( Що було нині? )