Що зробило раптове питання
Oct. 14th, 2008 10:29 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
danka_v_doroziВ розпалі робочого тижня намагалися готуватися до семінарів. Я і брат. І вже коли я остаточно порозкаладала всі баланси і фінансові звіти довкола себе і підібралася до розв'язання завдання продзвеніло його питання: "Дан, я щось нічого не розумію в тій притчі про жінку-ханаанку. Чого Ісус помагати їй не хотів зразу?". Я знаю, найнесподіваніші питання чи бажання до якоїсь роботи виникає саме тоді, коли найбільше потрібно сконцентруватися на чомусь іншому - ближчому до нашої економіки. Але оскільки то вже він сам запитав, а відповідь знати хотілося і мені, я взяла тайм-аут. Нібито для того, щоб зробити щось на кухні. А насправді там я збирала свої думки. І от що з того вийшло...
Точніше, не вишло, а що прийшло. Я собі зразу згадала історію з самарянкою. Справді, вона також не належала до тих вибраних (євреїв), спасати яких прийшов Ісус. Тим не менше, саме він почав розмовляти з нею і зовсім не відвертався, а таки дав відчути благословення і заспокоєння. Чому ж до ханаанки зовсім інше ставлення, якісь подвійні стандарти? Він же ж Бог, Наймилосердніший і Той, хто вчив весь час і усім вибачати і дуже любити. З тим я прийшла до брата. Звичайно, не лише з питанням на питання, бо по дорозі коридором згадала про Пророка Іллю і його слова в книжці "П'ята гора" П. Коельйо: " Ілля: "Бог суворий". - Ангел: "Лише з вибраними". Я собі думала: яка сила-силенна людей приходила до Ісуса з проганням, благанням, плачами, молитвами про зцілення. Сторінок Біблії не вистачило б, щоб писати про кожен окремий випадок, а от про ханаанку ми маємо згадку і саме завдяки випробуванню її Ісусом і її відважній відповіді. Я якось в ту ж мить, як ця думка прийшла, вже не сумнівалася, що Бог таким чином вписав її у вічність: через велике випробування. Щоб підняти її велику цінність.
Самарянку Він підіймає сам, бачить її духовну темність і просто вдирається в її життя, запалюючи його. А от щодо ханаанки, чомусь не сумніваюся в тому, що хвороба її дитини дуже поглибила її духовність і в Богові вона вже була милою. Залишилося тільки кілька речень до підняття її в наших очах. В цьому випадку, слова про дітей і хліб - останнє, в цій історії, випробування віри жінки.
Поки я все це вимовляла братові, до свідомості доходило розуміння того, що я ось тільки тепер побачила Любов в тому ніби докорі. А я ж сотні разів думала чому і чому він так сказав...
Точніше, не вишло, а що прийшло. Я собі зразу згадала історію з самарянкою. Справді, вона також не належала до тих вибраних (євреїв), спасати яких прийшов Ісус. Тим не менше, саме він почав розмовляти з нею і зовсім не відвертався, а таки дав відчути благословення і заспокоєння. Чому ж до ханаанки зовсім інше ставлення, якісь подвійні стандарти? Він же ж Бог, Наймилосердніший і Той, хто вчив весь час і усім вибачати і дуже любити. З тим я прийшла до брата. Звичайно, не лише з питанням на питання, бо по дорозі коридором згадала про Пророка Іллю і його слова в книжці "П'ята гора" П. Коельйо: " Ілля: "Бог суворий". - Ангел: "Лише з вибраними". Я собі думала: яка сила-силенна людей приходила до Ісуса з проганням, благанням, плачами, молитвами про зцілення. Сторінок Біблії не вистачило б, щоб писати про кожен окремий випадок, а от про ханаанку ми маємо згадку і саме завдяки випробуванню її Ісусом і її відважній відповіді. Я якось в ту ж мить, як ця думка прийшла, вже не сумнівалася, що Бог таким чином вписав її у вічність: через велике випробування. Щоб підняти її велику цінність.
Самарянку Він підіймає сам, бачить її духовну темність і просто вдирається в її життя, запалюючи його. А от щодо ханаанки, чомусь не сумніваюся в тому, що хвороба її дитини дуже поглибила її духовність і в Богові вона вже була милою. Залишилося тільки кілька речень до підняття її в наших очах. В цьому випадку, слова про дітей і хліб - останнє, в цій історії, випробування віри жінки.
Поки я все це вимовляла братові, до свідомості доходило розуміння того, що я ось тільки тепер побачила Любов в тому ніби докорі. А я ж сотні разів думала чому і чому він так сказав...
