danka_v_dorozi

Я підозрюю, що це все те ж написання наукової роботи піддьоргує мене писати сюди, а не у Ворд Таймсом Нью Роман, 12 шрифтом, англійською мовою 500 слів на сторінку...

Сьогодні зранку одна жіночка з церкви якось так хитро і непомітно (а найголовніше абсолютно невинно і майже відкрито) випросила в мене номер мого телефону для свого племінника, який, за її словами, одружуватися має намір лише з українкою. Нічого, що думки про одруження обходять мою голову десятими дорогами. Я відчула себе шматком м'яса. Навіть так: шматком українського сала. І стало бридко і дуже соромно...

Ну, але потім Бог повіз нас в незабутню місцину, назви якої я не пам'ятаю і нізащо не вимовлю. З друзями, машиною. Річка, горби, листя, і гриби-гриби-гриби. А ще відчуття щастя, коли повернулися в гуртожиток.

"Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси. Будь серцем праведний і спокійний, а в нещасті - не бентежся. Пристань до Нього, не відступайся, щоб звеличився ти наостанку. Все прийми, що тебе лиш спіткає, і, пониженим бувши, всі зміни стерпи. Бо золоту проба - вогонь, а бездоганному - горно пониження. Вір Йому, і Він за тебе заступиться, спрямуй на благо свою путь і надійся на Нього".
(Сир. 2, 1-6)