danka_v_dorozi: (кухня)
Вчора ввечері я подумала, що рідко тепер дівчаток Маріями називають. Серед знайомих мені Марій та Марічок більшість - пані за 40 років. А сьогодні я познайомилася з Марічкою - студенткою. Я буду у своєму стилі - тут тільки незрозумілі речі, щоб просто колись, коли перечитуватиму відповідний тег, пригадати собі що таке було.
Ми зустрілися не плановано в самісінькому центрі міста, бо я дуже потребувала сьогодні когось обійняти, а Марічці  потрібна була допомога. Отак ми й просиділи на лавці з годину, як потім виявилося. Марічка закутана в пледи, а я - закутана в Марічку - говорячи різні правдиві небилиці, просто щоб вона чула спокійний голос (я нарешті маю змогу побачити цінність у своїй якості "падати на мороз" у важких ситуаціях). В цей час в мене не було ні ріднішої, ні важливішої людини, ніж вона і я так неймовірно тішилася, коли на мої питання чи вона мене чує, ловила її ствердне кивання голови.
Все закінчилося добре, маю таку тверду надію. Такі ситуації точно під Божим провидінням, бо в них зупиняється час, відкладаються всі непотрібні речі і ми сам на сам з Богом, таким, яким Він є в кожному з нас. А ще зараз цей передсвятковий час у незвичайному виконанні: коли Майдан не йде з голови і всі звичні схеми (тоді зайти в той магазин і купити те-то, а потім зганяти туди-то) - зводяться на нівець. Та й добре. 
danka_v_dorozi: (молитва)
За галичан і наддніпрянців, тих, які живуть на півдні, жителів Криму, волинян, гуцулів, лемків, з усіх областей, за тих, які на етнічних українських землях, тих, які по закордонах, на роботах, за тих, які може й не пам'ятають, чи українці вони. 
Чи не диво наші 20 років разом в одній державі... по історії довжеленної, мало не вічної окупації, виселеннях і переселеннях, невгодності режимам, владам... По роках воєн, голодоморів, жахливої незлагодженості, радикальної налаштованості, нарікань і перетягувань наших історій... За пристрасними виголошеннями декларацій, актів, універсалів, після розбиття надій, розстрілів, вагонів на схід, вагонів на захід... ЯК, як воно все склалося в це чудо держави?
Цікаво... це скупчення подій в підручниках історії насправді для кожної окремої людини, в конкретний період також було просто плином часу, одне за одним, живеться, бо живу?
А почуття великої єдності, відчуття наявності країни і неповторності часу, в якому живу оживає тільки в часі, коли цілою церквою співаємо "Боже, Великий, Єдиний", як відспівуємо панахиди і кладемо свічки на площах, згадую страх і неймовірну радість Майдану, співаю гімн, вболіваю за збірну з футболу?

Приїздіть до Львова. Я розповідатиму історії про Україну, які закарбувалися в нашому місті.

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 01:57 am
Powered by Dreamwidth Studios