danka_v_dorozi: (діти)
Для декого це буде повторенням мого фейсбучного посту, однак, думала-передумала я і вирішила, що жж-друзі і жж-формат мають свої додаткові переваги і зараз такий стан, що з усіма ділитися хочеться.
Отож, Донецьк і його околиці - моє літнє захоплення.
xzjWd4V2zuE
Для усвідомлення будь-чого, певно, найважливіший власний досвід. Для усвідомлення цілісності України, українськості східних земель нашої країни просто необхідно самій "поваритися в цій каші", поговорити з пересічними людьми, побувати серед своїх страхів і стереотипів і, врешті, засоромитися їх. Вже ніколи, навіть сказана про себе, фраза "Дякуємо жителям Донбасу" не матиме для мене іншого, крім прямого, вдячного значення. Бо у складній ситуації вони без вагань допомогли мені так, як би допомогла будь-яка чуйна людина з будь-якого іншого регіону України.
Я нічогісінько не зробила для того, щоб щодня розмовляти українською мовою, народні традиції і звичаї для мене - всмоктані з молоком матері даності, хоч якась національна свідомість - заслуга добрих батьків, вчителів та викладачів. Для мене ніколи не існувало вибору того якою мовою спілкуватися, чи вважати героями вояків УПА, УСС - в межах Львова і навіть Києва це не потребувало якогось геройського усвідомлення, вимушеності йти наперекір свому середовищу. Тож чому б я мала вважати себе якоюсь більше українкою, ніж ті, хто нащодень спілкуються російською у давно русифікованих містах, які однак вважають ціллю свого буття робити життя кращим в нашій країні, кожен по своїй змозі.
"Що може бути доброго з Назарету?" - іронічна фраза, значення якої ми думаємо, що тепер, після 2000 років від приходу Христа, точно розуміємо. То ось: зі сходу України йде багато добра
:)
Mnogopillia
danka_v_dorozi: (Default)
 - "А де ж крила?"
 - "Люди на мощі розібрали"
(Бельгія, 2012)
danka_v_dorozi: (Default)

От цікаво, що було швидше: моя жж-назва в'їлася в моє життя, чи моє життя вилилося в жж-назву?..
Я до того, що я знов в дорогу: зі Львова до Києва і потім назад.
Друзі, якщо комусь можу ще й прислужитися своїм маршрутом - пишіть скоренько. Я з радістю стану в пригоді.
Часу у вас на зголошення, щоправда, небагато. Виїжджаю в столицю в ніч з 9 на 10 січня. А повернуся до західної столиці десь 12 січня. Ловіть, коли-що.


Вдома

Jan. 5th, 2010 10:02 pm
danka_v_dorozi: (Default)

Якби треба було ще раз отак день в день здавати іспити, щоб потім мати стільки пригод, приємних подій, незвичайних зустрічей, непланованих походів, і гору гарних фотографій, я би не думаючи погодилася і ні миті не шкодувала би :)
Листки на мому планівнику кишать записами-планами ще від 24 грудня. Read more... )
danka_v_dorozi: (дорога)
Дорога між двома домами - литовським і львівським вийшла з горою пригод, яких я би собі може і не побажала, зате хтось дуже турбувався про те, щоб я не лише не забувала про справді важливі речі, а й перебувала в постійному стані включеної свідомості. 
Я побачилася з важливими людьми, як мені здається, саме для того, щоб хоч на трохи вийти зі свого світу і бути перейнятою, не заснути під навіяним враженням тихого моря.  Десь тут автор найвдаліше написав, чому важливо бути потривоженим. 
Вже дорогою з України думала про всіх і про всі події. Думалося про те чому, як і коли хтось зумів в нашій малесенькій родині посіяти непорозуміння, яке коштує нам цілого  життя спілкування, розуміння і підтримки одне одного.  І це одні і ті ж речі: гордість, почуття образи, страх і байдужість,  - ті, які будь-яку іншу ситуацію вивертають найнепригляднішим боком і потім змушують вірити, що тільки такою і  може бути якась-там "реальність". На щастя, і тут є надія. Бо існують ще хвороби, старість і розпач. І я покладаю всю свою надію на спроможність бодай цих речей зблизити  чи принаймні навчити не відкидати. І звичайно, ми з братом вже виростаємо і виходимо категорії "малі-дурні", а отже маємо всі можливості не приймати нав'язаних старшими правил поведінки в родині. І звичайно... дію і силу молитви ніхто не припиняє. 

Переїзди з міст в міста тепер не сприймаю за даність. Потяги Київ- Львів і навпаки ніколи не бралися мною до уваги, важливими були самі місця призначень. Тепер, коли подорожую через кордони, маю змогу вперше оцінити важливість і самої дороги і тих, хто поруч. Вчора  зразу після виїзду зі Львова хлинуло таке непереборне відчуття потреби довгої-довгої молитви, молитви, яка б'є у всі дзвони, що довелося заглушити музику в плеєрі і слухатися. А на кордоні нас протримали 7 годин і за  одне місце від мене, в чоловіка знайшли підозрілий порошок. Я не встигала справлятися зі всіма страшними думками про те, як все могло би бути. І звичайно, коли кошмар з поліцією, собаками, протоколами і нестерпним холодом закінчився,  молитва подяки була якась надто коротка. А винирнула зі сну я вже в сонячному закордонні. 
  
Дві фотографії з вікна автобусу - шукала які функції ще має наш фотоапарат.

danka_v_dorozi: (фіалки)
На моє превелике здивування, лише жж і може завантажуватися скоро (і взагалі, завантажуватися) на тутешньому бездротовому інтернеті.

Подорож до Литви була незвичайно милою, до таких я не звикла за 6 років їзди маршрутом Львів- Київ, Київ-Львів. Українців було лише 2 двоє, але ті вартували цілого автобуса. Я жодної хвилиночки не відчувала смутку і меланхолії, як, зрештою, і якогось героїчного відчуття банальної "нової сторінки життя". Ми їхали Україною, Польщею і Литвою так, ніби це була зупинка від ст.м. "Контрактова площа" до ст.м. "Либідська", коли мені приходив час їхати з пар додому (може хіба за вийнятком того, що на кордоні нас потримали 4 години, але то була ще одна нагода подякувати за те, що матиму куди вертатися). Українці з литовської діаспори розповідали про різне і з того не можна було ані зробити однозначного висновку про країну, ані наробити собі якихось недосяжних мрій.

Вперше житиму в гуртожитку. Але ж то не порівняти з нашими. Тут гуртожиток- одночасно і готель, а тому чистий, ми би це назвали євроремонтом. Все тільки найнеобхідніше, вхід за пластиковими картками. Але гуртожиток стає гуртожитком, коли чуєш з верхнього поверху гучну музику, на коридорі литовську, ангійську і російську, і всюди студентів різного кольору, росту і зачісок. Ех, я зі своїм супер строгим костюмчиком...робитиму новий імідж гуртожитку.

Чекаю Юльцю. А доти піду в університет, може хоч там знайдеться за що справедливо попереживати, ато ніякої зачіпки. І підвечір, так на зовсім-зовсім трошки - в казковий, маленький, але з гідністю Вільнюс. До Остробрамської...
danka_v_dorozi: (дорога)
... мене не буде. Але тут залишаються всі дотеперішні події, а я з геть іншими вирушаю в подорож. Часом дитина скривиться, щоб залитися хвилею плачу, а батьки швиденько-швиденько беруть до рук якусь цяцьку і відволікають всю дитячу увагу на неї, щоб вона забула про причину плачу.

:)

Я неймовірно щаслива людина. Я маю дуже далеку, але однозначну мрію-мету.
А довкола так багато змістовних, дорогих для життя людей.

Пакую речі... і в нішу реальність. Дощову, зовсім несхожу на київську.

Хай всіх вас береже Бог!

Данка

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 12:04 am
Powered by Dreamwidth Studios