danka_v_dorozi: (дорога)
 Думаю, якщо не почати нині, то вже не відомо, коли почну.
Це спільна задумка з [livejournal.com profile] merezhyvo  , якій дякую і за натхнення, і за ідею, і за підтримку.
Такий перший:
(1) БОЙОВЕ ХРЕЩЕННЯ
де і як? )
Що буде далі?
- Я чесно не знаю. Мені обіцяють лише важку працю. А я й не шукаю легких шляхів. Скаржитися дуже немає кому, бо в кожного свої біди і мені справді хочеться всіх їх трохи полегшити чи бодай не додавати своїх. Та й нічого хнюпитися в 24 :)
 І головне спокійно опісля подякувати. Бо що інше, як не незгоди дозволяють нам пригадувати, якою гарною і міцною зброєю нас авансом нагородили при хрещенні. 
Ще багато всякого хочеться втиснути. Але найбільше прагну донести: та не бійтеся ви і довіртеся. 
І прошу ваших молитов, щоб не боялася і я :)




danka_v_dorozi: (вікно)
Всього однісінький день я недочекала... :) Щойно виглянула у вікно, щоб побачити, що ж то за буря така вітряна розгулялася - а там вже падає білий патлатющий сніг. Не в дома зустріла я перший сніг :)
Готуємося до свят? В кого які рецепти всіляких теплих речей, чаїв, спогадів, планів, майструвань і думок???

:) Я таки певно далеко на півночі. Подумати тільки - то ж лише 14 жовтня! Торік я в таких числах по-осінньому проходжувалася в черевиках. А тут, як бачу, найпопулярнішим взуттям є гумові чоботи і щось на кшталт модерних валянок :) Ні одне, ні друге не пасує мені.  
danka_v_dorozi: (дощ)
Дуже хочеться нити. Хочеться думати чого не виходить так, як мало би вийти за всіма моїми очікуваннями. Хочеться злякатися і повірити в щось незворотне.

Страшно повторити якусь помилку і потрапити в коло подій, які я може як раз і хочу залишити в Києві :) Хочеться забутися і прикинутися маленькою. Хочеться магії або миттєвого чуда. Підсуваються думки, що за стільки років бодей це одне можна випросити.
Хочеться нити. Але я твердо вирішила, що не буду :) :) :)
Як не як, я вже на 1 рік старша, ніж коли була в Києві :)

  
Може мені треба буде стільки ж часу для становлення, скільки цій церкві для відновлення. Наші внутрішні руїни хоч не хоч виходять назовні такими неприємними і жалюгідними тріщинами. І все одно хтось вірить. І я, і церква встоюємося :) Більше того, є Оксана, яка казала шукати зміст не в цьому :) :) :)
danka_v_dorozi: (сум)
- "Хіба хтось казав тобі, що буде легко,"
- "Nobody told it was easy, no one ever told it would be that hard"
danka_v_dorozi: (чарівність)
Напишіть мені довжеленного листа; розбудіть дзвінком, щоб разом з вами послухати щось чергове, що Бог пошле нам цього ранку; нагадайте про себе, якщо я - неуважна забула про вас надовго-довго.
Хочете - докоріть невиконанням моїх обіцянок, пригадайте мої помилки, які вам боліли, а ви з чемності сховали їх в глибоке і велике ваше серце. Поскаржтеся мені на владу, на газети, в яких вам нічого читати; хочете, розповідайте про дітей і чоловіків,а я, чесне слово, вислухаю вас уважно-уважно і може навіть вперше не намагатимусь знайти для вас особливу пораду.
Я запрошу вас на сніданок, обід чи вечерю і так чекатиму-чекатиму вашого приходу.
Вирвіть мене з цього міста; я пручатимуся, але всім серцем дякуватиму вашій сміливості зовсім не зважати на всі мої відмовки. Ви попросите мене щось розповісти, а я з дурнуватим виглядом запитаю про що. И-и. Я людина слуху більше, ніж мови. Ага, це точно не вписується з модель лідерства і багатства. Я все ж шукаю відповідей...
Мені стане байдуже, що з мене нікудишній психолог, на мить я забуду конкурувати за вашу увагу, зведу до мінімуму кумедні спроби стати найкращою і спопелю всю папку компроматів на вас, коли лише подумаю, що буде час, коли хтось з нас стане надто кволим, хтось зникне, коли емоції і пам'ять зведуть на іншу дорогу, з якою в мене не буде вже перехрестя. І таке приведення себе до тями тим реальніше, чим більше розумію як сильно-сильно я вас люблю.
Цвіт наших спільних прогулянок, наших радощей від зустрічей стає пахучішим саме завдяки рокам відстаней, а наші непорозуміння... я така рада, що ви були першими, хто їх забували і стали найкращими моїми вчителями зі збереження найвартіснішого скарбу.
Де наші справді великі заслуги і де наші найбільші поразки: я, певно, навіть не перейматимуся цим, коли довго не чутиму вашого голосу. Я просто мріятиму про найшвидшу зустріч. Купуватиму сувеніри, бігатиму за подарунками і сушитиму голову, де ж те, що призначене саме вам і коли нарешті хтось додумається зробити магазин з потрібними подарунками для подруг і цікавими для друзів.
Змініться і випробовуйте справжність мого захоплення вами. А потім усміхніться, і посмійтеся разом зі мною з мого невміння довіряти завжди просто вже на одному факті того, що я вас колись полюбила.
Тисячі цих і інших ситуацій, і всі про ті численні імена, які не вміщаються в мому листочку осіб, за яких молюся.
Здається, любов існувала до створення світу. Вона і довіра залишаться навіть за його зміни :)
danka_v_dorozi: (дорога)
... мене не буде. Але тут залишаються всі дотеперішні події, а я з геть іншими вирушаю в подорож. Часом дитина скривиться, щоб залитися хвилею плачу, а батьки швиденько-швиденько беруть до рук якусь цяцьку і відволікають всю дитячу увагу на неї, щоб вона забула про причину плачу.

:)

Я неймовірно щаслива людина. Я маю дуже далеку, але однозначну мрію-мету.
А довкола так багато змістовних, дорогих для життя людей.

Пакую речі... і в нішу реальність. Дощову, зовсім несхожу на київську.

Хай всіх вас береже Бог!

Данка
danka_v_dorozi: (орнамент)
В дитинстві так називалася дія, коли ми через голову переверталися. Тоді зовсім нестрашно було, не боялися нічого зламати чи викрутити голову.
Але зараз я зовсім не полюбляю ризикованостей і непевних подій (дарма навіть, що саме по ризиках і захистила нещодавно магістерський диплом). Так, я можу зважитися на щось раптове і незаплановане, але в певних межах. Явно не того, що стосується дуже конкретного повороту життя.
І буває ж таке: живеш собі, живеш, все, здається, наближається до довгоочікуваного спокою. От іще захищу диплом, думалося, і нарешті заживу щасливо. Все сплановано наперед, все прораховано, рівно. І тут вривається якийсь вихор і бац, за одну хвилину я усвідомлюю, що все, що я вважала за твердий грунт під ногами - лише мої вигадки, плани, що не врахували можливості корекції Небесною канцелярією. Тепер так смішно з своєї впевненості в будь-чому :)
Отак раз, і ти вже геть іншим переймаєшся, все навколо набуває ну зовсім іншого змісту, часу і призначення. Переоцінка повна.
На щастя, все абсолютно радісне. І сам захист диплому, хоч як я його боялася, виявився найбільшим щастям цього тижня :) Слава Богу!
Я тільки тепер бачу якийсь один з країв моєї сліпоти стосовно того, що то є моє життя :)

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 08:37 pm
Powered by Dreamwidth Studios