danka_v_dorozi: (метелик)
ENG: There is a reason why we have 2 ears and just 1 mouth. That's because you have to listen twice as much as you talk. (c)
УКР: Є логічне пояснення тому, що ми маємо 2 вуха і один рот: нам потрібно слухати вдвічі більше, ніж говорити. ( з курсу Grow to Greatness).
danka_v_dorozi: (листи)
Слухаю курс Grow to Greatness на coursera. Захоплена навіть більше, ніж очікувала. Дня не минає, щоб я з ручкою і зошитом не посиділа-послухала і занотовувала лекції з цього курсу для підприємців. Логіка і мислення лектора-американця такі, які найближчі для моєї сутності, але й найдальші від українських реалій ведення бізнесу. Однак це допомагає мені далі устоюватися, бетонувати, так би мовити, свої цінності в роботі з людьми, у веденні бізнесу загалом.
Що мені подобається в американських лекторах, то це те, що вони до неможливості прості речі говорять. А потім з цих простих речей виходить логічна структура, в якій вкладаються складні і великі поняття. Ще подобаються безконечні приклади, розповіді про компанії і CEO (директорів).
Це більше мотиваційний, ніж економічний курс, але він в рази практичніший за багато тих лекцій, тренінгів, чи книг, які мені вдавалося відвідати/прочитати. Ну, хочаб останній, на якому я була і який стосувався саме того як бути підприємцем і вести бізнес. Не знаю, чи то така дійсність в Україні, що бізнесмени не вміють вчити, чи ті, які зголошуються вчити, насправді досить посередні бізнесмени, але якщо напочатку занять чую фразу "мета бізнесу - максимізація прибутку" мені стає сумно і малоцікаво. Точки беззбитковості, маркетингові стратегії, написання бізнес-плану - цього всього можна навчитися-назубритися. А коли доводиться вести бізнес, може банально, може надто просто здається, але it's about people насправді. І як з ними, як з собою дати раду... от про це і є цей курс на coursera :)

Отож про скромність. Можливо, в це важко повірити, але лектор твердить, що однією з найважливіших рис лідера, бізнесмена є скромність. От що є скромністю для вас? Лектор Ед так визначає скромних людей:
ENG: Humble people do not treat other people as being inferior. They are not so full of themselves they can't hear or listen to other people. Humble people can be wrong, they can learn. Arrogant people not at all. They are all about 'me'.
УКР: скромні люди не ставляться до інших, як до нижчих в чомусь. Вони не настільки заповнені собою, що не змогти почути, слухати інших людей. Скромні люди можуть помилятися, і можуть вчитися. Не так з пихатими людьми. В них все крутиться довкола свого "я".
danka_v_dorozi: (листи)
Сама ще докінця не усвідомила історичність (для мого життя) події, яка трапилася вчора о 20.52
Ми зі студентами закінчили курс з англійської для економіки і бізнесу. Ого... закінчили. Показала їм вчора вкупці матеріали на всі заняття - папку товщиною 6 см. Разом вражалися і згадували які теми проходили, вони розповідали що пригадують з тих тем, що було для них новим, чи корисним, чи тільки цікавим. Що вони б викинули.
Я отак-от думаю які вони - висновки для себе?
Нашвидше за всі висновки прийшла мрія. Мені так захотілося вивчитися, ну просто дуже. Бо поки я готувалася і намагалася вчити їх, так відчувала потребу і брак в знаннях і вмінню донести зрозуміло те, що вже знаю.
А висновки після мрії такі:
1. Студенти вражають: вони неочікувані, непрогнозовані (давала їм таке класне відео, а вони так мало по ньому говорили, що я списала те заняття на невдале, а вчора сказали, що то було найцікавіше відео і вони ще кілька разів вдома його дивилися).
2. Студенти і надихають, і штовхають в спину: якщо вони готуються - це вже здоровенна мотивація, якщо не готуються - це здоровенний копняк. А якщо зроблять щось понад очікуване від них..."ааа, дивіться, викладачка полетіла!"
3. Мені завжди хотітиметься більше. Але поки не навчишся, людино, робити багато, але багато і радіти тим результатам які вже є, більшого не б-у-д-е.
danka_v_dorozi: (метелик)
Сил бракує зовсім трошки-трошки. Це так, коли вже видно берег неділі, але під ногами ще немає дна і знаєш, що залишається тільки гребти скільки є сил, а в голові дзвонить дзвоном фраза "Сили скінчилися. Альо-альо, сили скінчилися". Але це несподіваний досвід. Я цілих два з хвостиком тижні роблю те, що справді хочу робити, що люблю; моя робота - це такий заряд активу, це часто розумні і цікаві люди, це веселі студенти, це море непередбачуваних ситуацій, віднедавна це щотижневі робочі поїздки чи то по Львову, чи по областях, ну, так, трохи нудних документів чи бюрократичних заходів. Моє дозвілля - це  турбота про здоров'я, вивчення того, що потрібне зараз (покищо це бух.облік) і спів для Бога. Мій вільний час - це мій сон і молитва.
І є ще пункти.
1. Це про дослід, який почула в одній аудіокнизі про інстинкт сили волі. Виявляється, що коли ми, наприклад, біжимо, то настає момент, коли в голову приходить щоразу переконливіша думка "я більше не можу". Нормативи з фізкультури в школі пригадуєте? Так ось, ця думка формується у мозку, але насправді не передає реального стану витривалості наших м'язів. Як зауважила одна професійна бігунка, "коли мені прийшла ця думка я одразу подумала "однак, я ж досі біжу, отже, насправді, можу". Мозок в цій ситуації включає інстинкт самозбереження, втім значно раніше, ніж є реальна загроза нашому здоров'ю чи наші м'язи справді можуть проявити свою витривалість.
Я б про це послухала і забула скоро, якби мало не в той самий день уривок, який слухала на ніч (не подумайте, я не так багато слухаю, то я рідко сюди пишу) інший уривок... :) з Льюїса був про щось дуже схоже. Баламут розповідає про те, як часто ми - "пацієнти" за міліметр від Царства готові кинутися в прірву відчаю, вважаючи, що сили наші скінчилися і нікому нам допомогти.
Ага, ще згадався уривок з фільму "Битва гігантів", коли на тренуванні хлопцю-спортсмену тренер зав'язав очі і той перевищив всі свої і чужі уявлення про те, що насправді він може зробити - проніс на спині товариша по команді через все спортивне поле, хоч був впевнений, що здолає лише частину шляху.
2. В мене все ще багато часових прогалин - відривання на термінові і неважливі речі, літання в емоційних поривах і крайнощах, беззмістовне плавання в інтернеті, гаяння часу перед тим, як треба взятися і таки зробити, може, не найприємнішу, але найпріоритетнішу річ. Часто це дзвінок до когось з родичів чи друзів, це, однозначно, кроки назустріч до  моєї цілі. Ціль -де ти? Це читання книг (руки до неба) - просто необхідна річ для мозку, для мови, для розширення меж. Ось це, певно, більша проблема, ніж нестача сил. Це навіть причина частково.
3. Як я радію, що до Великого посту цього року так багато часу на підготовку. Хоч трохи збалансуватися і ввійти в тиху воду. Щоправда, буде більше зовнішніх відволікань, все ж весна притягує до себе увагу, але мусить же бути якась рівновага між буйністю краси природи і тихістю вдячності за цю красу.
4. Ще про роботу. Я написала, що роблю те, що люблю. Але спочатку мені довелося полюбити те, що я робила. І тих, з ким я працюю. І ця любов - результат кожного дня. Він залежить від кожного сьогодні, і трохи менше від сумарних трудів попередніх днів. Ми всі страшенно мінливі. Ооо. Невідомо, що принесе день завтрашній. Але за нинішній я дякую від усього серця.
Все, певно, на сьогодні :)
danka_v_dorozi: (пошук)
здійснення давнопланованої мрії. Викладати трохи англійської, трохи економіки. Плани в голові більше року, матеріалів купка, гори мрій і уявлень як це воно буде. І трошки трусяться коліна. Першу презентацію курсу я зробила місяць тому, але тоді якось відчувала, щонічого не буде і була дуже впевненою, а зараз так виглядає, що курс таки запуститься, тобто будуть реальні студенти і не університетські, яким байдуже, лиш би оцінка нормальна була, а такі , які платять гроші, щоб навчитися. Це така нагода для мене трохи піднятися над буденністю офісної роботи, хай навіть різноманітної але задньопланової до чогось нового  і перейти на інший бік парти.
І, ясне діло, дуже хочеться щоб це було заняття-навчальна лабораторія, де я дуже-дуже готуюся, але викладаю так, ніби все життя це знала, де цікаво студентам, бо це нова і потрібна для них інфо, бо це групові завдання і особисті виступи.
От тому мені дуже би згодилися ваші підказки. Напишіть-но мені які вчителі/викладачі викликали у вас повагу, які якості для вас дуже важливі, які предмети вам запам'яталися і чому, якими вміннями має володіти викладач, щоб мати у вас повагу і довіру?
Не уявляєте як це мені знадобиться.
danka_v_dorozi: (Милосердя)
... і перша ДУЖЕ ВАЖЛИВА:
Прохання про молитву за отця Андрія
1. Найдорожчі люди уявляються невразливими до можливих бід чи невдач. Здається, що може статися все, що завгодно, але не з ними. І навіть коли щось трапляється, то сподіваємося, що вже з завтрашнім ранком все мине, як просто поганий сон. І не здаєшся, якщо не минає. Найдорожчі люди і нам торують шлях до святості: бо стільки віддати, так шукати і так сильно-сильно вірити стає можливим лише тоді, коли є ті, хто є частиною всієї любові, на яку спроможне мале наше серце. Труднощі і болі найдорожчих - найпряміші струни, які зачіпає Бог, щоб ми ніколи не сумнівалися в Його Милосерді і любові.
Пригадую так багато слів зі Святого Письма, знаходжу скільки способів для вгамування своїх примх, маю стільки молитов в голові, згадую безліч людей, і всю їхню особливість для мого життя.

І зовсім-зовсім другорядне
2. Час після здачі іспиту щасливий, навіть якщо писався він ой як тяжко і оцінка під великим питанням. Ось нині ввечері втретє за ці три місяці, я після іспиту спустилася в темряву вечора: прошмигнути вуличками до гуртожитку, по дорозі дякуючи, а потім подумати що ще можна цього дня робити. Але я ще не встигла вийти з університету, як на моє превелике здивування зі мною спочатку заговорили дві однокурсниці, а зрештою просто-таки вирвала з бурхливими після іспиту емоціями ще інша однокурсниця. Все було настільки в метушні і постіспитових нервових розхвилюваннях, що я встигала тільки дивуватися вухами (очі в той час щиро випромінювати радість, яка невідомо-звідки звалилася), поки вона мене підвозила на автівці до гуртожитку. І що я почула? (мені вже здається, що такого просто бути не могло): однокурсниця дуже дивувалася як то я витримую з ними-литовцями і де в мене сили беруться бути самій. Потім вона взяла всі мої контакти і сказала, що вже саму нізащо не залишить. Був вже гуртожиток і я швиденько висіла з машини, а машина чкурнула далі. Еге-е-ей! І це я серед фінансистів, які також люди.
danka_v_dorozi: (осінь)
З литовського: я приємно здивована тим, що відмінностей між Україною і Литвою більше, ніж здавалося напочатку. Зокрема, мене тішить кліматична, погодна несхожість. Якось йшла до університету з парасолею, дощ такий дрібнюсінікий, але мокрий-мокрий, просто не могла розсміятися: дощ то падає, але вже то тут, то там небо такого солодкого блакитного кольору, який тільки на образках буває. І так часто: падає зранку дощ - до вечора ще цілком може розвиднітися, світить зранку сонечко - я все одно беру парасольку. Може це через те, що тут я гостя - мені дуже подобається така невизначеність - якось вона постійно дає шанс для надії.


З навчального: я тепер знаю викладачку, на яку дуже хочеться бути схожою. Точніше так, я тепер маю гарнющий приклад і мені хочеться докладати неймовірних зусиль, щоб досягнути добрих результатів. Нічого ніби особливого, але я, чесне слово, завжди вважала професіоналами тих викладачів, які вміли пояснити складні формула на пальцях, на яблуках і грушах. Наша викладачка не лінується пояснити вдруге, якщо після питання "Чи всі зрозуміли?" у відповідь чує мовчанку. Не просто не лінується, вона вигадує якийсь такий спосіб, який змушує нас усміхнутися, щось їй сказати, і дуже-дуже старатися зробити більше. Я в захопленні від: її жвавості, її сучасних знань, її справжньості, її чутливості до аудиторії і наших різних рівнів обізнаності в фінансових деривативах, її молодості і при цьому розумності, її прикладів, які дотепні і цікаві. Вчора модель оцінки опціонів мала людське обличчя і її, як виявилося, МОЖНА зрозуміти, бо на попередньому предметі, де я також про неї чула, вона мені здалася набором символів, зведених у формулу, значення і пояснення якої неможливо було запам'ятати. Метод: покроковий розбір з кінця до початку і... фільм ВВС про цю модель. Казка!


З гуртожитського: включили опалення! Тепер я здійсню свою дрібненьку мрію :)В нас в кімнаті є величезне вікно і широке підвіконня. Я завжди мріяла про таке, щоб зранку читати книжки на ньому. Досі було неймовірно холодно для цього, а тепер я точно виберуся якось, щоб рано-рано встати, позичити в подруги пледа і закутившись читати Льюїса з комп'ютера ( а може до того часу знайду ще якусь цікаву паперову книжку...)

З свого: в мене класнющий брат і неймовірні друзі!!!
danka_v_dorozi: (Default)
День почався з радісного приїзду подруги. Кучерява метушня заповнила нашу, до того скучно начисто прибрану, кімнату. Е, тепер я в справжньому гуртожитку, все як має бути: розкидані речі тут і там покликані розвивати моє розуміння і прийняття всього. Як добре, що ми різні-різні, а в Бозі однакові :)
1 вересня в Литві свято. Ну, в Україні я теж бачила цей піднесений настрій, але тут ми його побачили в натовпах молодого люду в піцеріях, супермаркетах, біля шкіл, університетів, цілими сім'ями литовці тішилися початком тотальної зайнятості. Наша урочиста церемонія відкриття. Тепер ми вдвох раділи, коли в ряди-годи чули англійську :) Наш університет певно належить до якихось крутяцьких, бо таких вималюваних дівчат, вичепурених хлопців в Могилянці можна було би зустріти хіба на правничому чи на економічному факультетах, та й то на курсі так 3 чи 4. Промови перших осіб університету, міністра освіти були в міру короткими, Юльця саме встигла перебігти очима всю інформацію, потрібну для нас в студентському довіднику. А ще вони йшли впереміш з музичними паузами - джаз у виконанні студенського дуету, "Гаудеамус" студентським хором, аматорський музичний дует потішим нас піснею про "Мате", яка насправді була не про чай, як ми собі думали, а про можливість бачити все на світі. Ой, комедій тут зі словами, які схожі на українські "сало", "ковбаса" досить.
Перша лекція (навіть 4 лекції) почалася лише о 17.45. Вчимося вечорами, бо вдень литовські студенти працюють. А ми вчимося. І вдень, і ввечері. Щоправда зараз дуже багато часу і грошей йде саме на різноманітні дрібниці, пов'язані з проживанням, навчанням.
Методологія досліджень в фінансовій економіці. Ніби не дуже страшно. Цікавості значно більше, бо навчальний процес тут ну зовсім не такий як в нас: вчимо один предмет місяць і зразу здаємо іспит, а потім наступний предмет і т.д. Є лише лекції, але то ж не наші лекції: тут постійна робота в групах, запитання до студентів, викладача, просто серед лекції читання коротких есе. І литовські студенти видалися дуже привітними. Я навіть покищо не відчуваю себе дуже ущемленою, коли вони між собою швиденько і тихенько перешіптуються литовською. Тепер в мене є словник.
Вільнюс далі дуже тішить. Нині весь день ходили пішки у всі-всі організації, де тільки треба було. І все чудесним способом або біля гуртожитка, або біля університету. Таке-от зручне. Нині зайшли вгості до санктуарію Божого Милосердя. Ця ікона - наш особливий символ захисту і благословення в Литві.
Тепер починається особливий час праці, терпеливості і турботи.

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 12:07 am
Powered by Dreamwidth Studios