danka_v_dorozi: (місто)
Випала така незвичайно довга нагода бути самій тиждень в гуртожитку, де все одно сама ти ніколи не будеш. А я люблю, коли на фоні легенький шумок, так засинати завжди приємно.
Розкажу про події:
Далі відкриваю Вільнюс і Литву
Був такий недовгий період затишшя, але відкриття припинятися не можуть, бо щодня я в незвичайному середовищі і відчуття часто такі, як в дитини. Особливо стосовно мови: коли бачу литовське слово, думаю до якої відміни воно належить, ставлю в Називний відмінок і тішуся! (відміни, всі 5 я вже знаю, числівники також, і відмінки також, на щастя їх також 7 і ідентичні українським, назви головних продуктів потрохи вивчаю, пішли в дію займенники, елементарні дієслова, а мені вже дуже хочеться говорити фразами, то я імпровізую, що дуже потішає мою викладачку).
Ще дуже люблю шукати всілякі зв'язки між литовськими і українськими словами, а їх так багато (І вид: "po truputi" = "по-трохи", тобто коли слова буквально схожі на українські, ІІ вид: "pirmadienis" - "понеділок", тут треба лише знали правило утворення цього слова (pirma - перший, diena - день) і ІІІ вид (смішні): "viskas" - уявіть собі це не котячий корм, а "все" (пишеться, звичайно, по-різному, але ж звучить то як схожо :) ), ці як так і вчу - вигадую собі смішні асоціації, або просто співзвучні асоціації).
А вчора шукала в інтернеті Чюрліоніса (Mikalojus Konstantinas Ciurlionis - литовський дуже відомий композитор та ще й художник) і надодачу знайшла ще багато всього. Зокрема, записки американки - історика, яка у Вільнюсі прожила 9 місяців і поїхала звідси як раз всередині вересня цього року, коли я лише починала приглядатися і приживатися. Мені дуже цікаво читати, так ніби переживаю і свої пережиття і наперед дізнаюся про щось таке, до чого я би ще довго йшла власними пошуками. Цікава людина і результати її пошуків і життя тут цікаві. Ото після того і хлинула нова хвиля бажання ще і ще щось знаходити.
Чюрліоніса таки знайшла (19 композицій є Вконтакті, музика гарна! картини також знайшла, але мені вони незрозумілі, холодні).
Вже відкрила!
Минулої суботи не потрапили з друзями в філармонію: при вході стояв молодик, який ні за які наші прохання не згоджувався впустити нас на концерт відомого литовського піаніста (ми пропонували по 3 лити за квиток, проти квитків, які продавалися по 30 литів. Певно, за таку ціну і я би не впустила, ну але ми дуже-дуже сподівалися і до того ж він був молодиком, литовцем, а не якоюсь українською філармонійною тіткою, яку з місця не зрушиш). Ну, але наші заклики сприяти культурному розвитку студенства не торкнули його серця і довелося шукати щастя де-інде. І дуже швидко ми його (щастя) знайшли в храмі Св.Катерини на іншому класичному концерті фортепіано з віолончеллю. Про ту церкву і концерти в ній я вже не один раз чула. Це щось: церква стара, відреставрована, але так, щоб зі згадкою про її колишній стан, перероблена на такий спосіб, щоб і Літургіям і концертам тут було зручно.

Виявилося, що три місяці я не здогадувалася про існування ще й білоруської Літургії в нашій УГКЦ. Тепер знаю, дивуюся і радію. радію ще й тому, що дізналася, що у Вільнюсі щотижня відбувається багато зустрічей Тезе. А я вже так нашукалася і все не там :)

Летюче щастя іншим
Це я нині зайшла в один з улюблених магазинів з книжками і листівками. Вибрала ті, які призначалися, щоб мені їх відправити
ця таткові. Скоро Архистратига Михаїла. Звичайно, асоціації може для когось дивні, але тільки не для мене і не для мого тата. Ну і ясно.
Знайшла цілу колекцію листівок- малюнків з зимовим Вільнюсом. Аж зачудувалася, захотілося побачити такий засніжений Вільнюс.


А ці мені просто сподобалися, я не купувала, лише перекачала з інтернет-сайту тої листівкової фірми (http://www.niekorimto.lt/) і теперечки милуюся:

(оця друга зліва, тільки без крил, - точно я - мрійниця)


Активно розшукуємо

українців (студенток/-тів, просто молодих людей) у Вільнюсі. Нам з подругою нетерпиться щось робити, мріється про маленький молодіжний хорчик, хай би хоч до свят. А ще хочеться знаходити. Десь є ж ті люди, точно знаю...

Ще у Вільнюсі

зараз триває тиждень , як би це назвати, Відпусту чи якось так: щодня в двох головних церквах (Аушрос Варту та Св.Терези (Авільської) щодня по три Літургії, під час яких співають хори з цілої Литви. В суботу в межах цієї події матимо Літургію українською мовою, і співатимемо ми - українці.
На закінчення
Перед тим, як вийдете з цього запису, помоліться за мене як вмієте. Можна мінімально коротко. Бог все одно ж знає :) А мені так поможе! Дякую!!!
danka_v_dorozi: (дощ)
Сиджу в бібліотеці, нікого не чіпаю, вчуся зі всіх сил. І все одно, і тут дістала. Ну, що ж за мова така: чому єдине, що імпортується з неї абсолютно не зважаючи на кордони - лише матюки, для розуміння яких мені не треба знати литовської, щоб зрозуміти???!!! Чи то в Литві, вони звучать зовсім не так яскраво як для нас в Україні? Не розумію...

Чомусь з англійської на весь світ експортувалося "sorry" (вибач), з італійської - вигук "mama mia!" і прощання "чао!", а з російської - тільки всі матюки, ага, ще слова "карочє", "пацани",які недалеко втікли від попередніх. Нещасна якась мова. Чесне слово, шкода. І людей, які вживають також шкода: он як атфомфера погіршилася зразу :(
danka_v_dorozi: (вулиця)
Про мову. Литовці мають відчуття національної гідності. І це дуже відчувається, а також, я переконана, позначається на рівні економічного і культурного розвитку. Особливо останнього. Мамо, я люблю Литву - тут росіяни в розмові з литовцями трудяться переходити на литовську мову!!! Інакше ніяк. Ще відповідно до моїх особистих зауважень (підкреслюю, це лише те, з чим я стикнулася лише за 10 днів перебування тут), російська тут має соціальне забарвлення. Покищо я чула як російською спілкувалися робочі біля університету, кілька пенсіонерів, двірники зранку, і постійно рочійську чути з страшних кущів, через які я проходжу ввечері і де постійно сидять або пяненькі молоді пари, або чоловіки з пляшкою пива. Я прошу вибачення у всіх, кого ці слова можуть боляче зачепити. Мені зовсім не хочеться ображати когось, але за Литву я рада. Я би бажала, щоб і росіянам там добре жилося, якщо вони вміють приймати правила країни, де вони гості. Не знаю про випадки, де би йшлося про російськомовних литовців. Щоб отримати громадянство і паспорт Литви всі бажаючі повинні здати іспит з литовської мови і Конституції.
Яка литовська мова? Недавно слухала гарну-прегарну пісню французькою, а то виявилася пісня литовською. Як вам звучить фраза "ікі пасіматимо"? - мені однозначно відзвучує китайською, а насправді це литовською "до зустрічі". А от зовсім, як на мене, іспанське "ньєсупранте" насправді литовською "не розумію". Гарна якась суміш та мова. Хочеться розуміти...
Литва не є набагато багатшою країною від України. Але тут на вулицях чисто (мої мешти вже он який день не потребують капітального чищення, а в Києві ж то я мучилася щодня з горою пилу), вихованість у розмові зразу спостерігається. На сьогодні лише одне "фе" зауважила: ой, вони також не чекають на зелене світло на дорогах - ідуть на червоне. І я стовбичу сама як пригальмована :) А по-іншому не можу :) :) :)
danka_v_dorozi: (бібліотека)
Чого я вчора нічого не писала? Як вам таке: семестровий курс статистики за 3 години і ще один курс, цього разу з економетрики, за ще 3 години. Еге, бідна моя голівонька... Вчора на якусь мить відключилася з потоку формул і взялася за голову. Боже, у що я влипла! Я ж тільки-но посподівалася, що назавжди попрощалася з тим кошмаром на магістерці в Могилянці. За цим страхом приплив інший: я сама ж собі все це наробила. Ой, як не люблю цього сполучення слів, цієї думки і того, хто таке каже. Бо це неправда. Коли таке трапляється, найкраще, що можна собі побажати - мати достатньо терпеливості, щоб дочекатися ранку. Чогось він таки мудріший за вечір. Мене справді чекає титанська робота. Але вона того варта. Мені так подобається все, що зі мною відбувається, те, де я є. І, дасть Бог, результати будуть хорошими.
Моя голова відключилася від того, що можна назвати звичайним ходом подій (це тоді, коли починаєтсья вересень, коли є початок і кінець пар, коли є маршрут метро-робота-метро-Могилянка-метро-дім, коли є алергічне пережиття тижня і відживлення живлячою дозою дружніх розмов на вихідних), і я трохи чую себе немовлям. Інколи хочеться потягнутися за речима, які мали би бути під руками, а виявляєш, що нічого немає: вперше в житті запалювала газ в гуртожицькій кухні запальничкою, їла несолений салат, слухала свій номер литовського телефону литовською і пробувала перекласти зі словником цифри. Знаєте, хочеться це щастя відділити від навіть спроб пригнітити себе чимось. Не тому, що наївна, чи в рожевих окулярах, легковажна, а просто тому, що це саме те щастя, за яке молитва сама собою йде до Бога.
Маю радість кожного разу, коли в академічних цілях потребую допомоги. Розумово напружую співрозмовника перейти на англійську. Люди одразу такі особливо привітні (вони і без того привітні, просто литовською я би цього не виявила,бо нічогісіньки не розуміла би) і так багато-багато допомагають навіть в простих речах. Чудо - це навчання закордоном, спілкування чужою мовою. Закордоном я ніби безпорадна в багатьох речах і тому може так легко знайти допомогу (в Україні мені би не було потреби просити допомоги, не було би можливості виявляти вміння людей бути особливо турботливими). Ангійська мова (як певно будь яка інша, яка й близько не є схожою на рідну) одягає певну маску. Мова - це завжди спосіб дивитися на світ. І коли спілкуюся ангійською, то виражаю щось трохзи інше, ніж би виразила, спілкуючись українською. Звичайно, і словниковий запас додає (точніше забирає) своє, але є щось таке непомітне, що я називаю маскою. За англійською мовою мені крапельку важче розпізнати сутність співрозмовника. Англійська ніби стандартизує. Всі стають поліровані, чисті, нормальні, однакові. Цього немає, коли англійською спілкуються американці, англійці в свому суспільстві. А може це феномен міжнародного студента. В будь-якому випадку він мені чужий. Усміхатися постійно без потреби, інтонувати слова в модний манер to be just like them (бути як вони) - для мене рівнозначно стиранню того, чим є я. Мені достатньо привітності. Описала це явище, бо може і вам колись зустрічалися чи ще зустрінуться такі люди, які багато подорожують, make fun everywhere (всюди гарно проводять час) і такі ніби прості в спілкуванні і знайомленні, що далі нікуди і що проектується гора критики на саму себе. :) як на мене, це однозначно не єдиний успішний еталон. Еге ж я тут теж ніби міжнародинй студент, але український екземпляр. Розвиватиму своє.

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:34 pm
Powered by Dreamwidth Studios