danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
Не так давно - трохи більше 2 місяців тому я вирішила поставити жирну крапку після ставлення до мене, яке мені здалося нечесним, легковажним і зневажливим. Поставити жирну крапку на собі і своїх пориваннях бути щирою і такою, яка хоче допомогати людям, яких я часто мало знаю.
Трохи більше 2 тижнів тому я знову мала ситуацію, коли до справи, в якій я задіяна, застосували дуже вибіркове ставлення. Мене це настільки зачепило, що я на кілька годин просто втратила будь-який душевний спокій і в голові тільки бамкав гнів, лють і обурення очевидною несправедливістю, разючою дволикістю у ставленні до "своїх" і до "чужих" і то від людей, які активісти у чудових справах щодо Майдану і будування оновленого середовища в нашій країні. Було стільки ідей як "відновити світову справедливість" і стільки запитань про те як повестися в цій ситуації, коли не можу справитися зі своїм обуренням.
Нещодавно ми з подругою в розмові погодилися, що майже у будь-якій ситуації дуже помагає просто вийти з кімнати. І в прямому, і в переносному значенні, якщо ти, наприклад не в кімнаті.
Подолати руйнівний гнів тоді допоміг мені священик, який дуже захворів і на прикладі свого здоров'я розповів наскільки важливо не перегнути палицю - не йти в ті дебрі гніву, які ламають віру в Бога, віру в людей і віру в себе, зламують (інколи назавжди) здоров'я. На той період це була найважливіша наука і порада, яка знову переключила увагу з того, чого в мене немає, на те багатство, яке є.
І за 2 тижні трапилося кілька дивовиж. Розповім лише про одну з них: у тій моїй справі на роботі абсолютно непередбачувано нам почали помагати дуже різні люди - хтось просто запрошував на знайомство, хтось пропонував цікавий майстер-клас, хтось пропонував варіанти щодо приміщень, де ми б могли розміститися, а хтось пропонував співпрацю. За цей час ми з моєю співробітницею стільки виявів доброти і "нормальності" від інших людей отримали, що інколи вкінці дня мало самі від радості не плакали через те, що все, насправді, не так чорно і обмежено, коли нам здається, що вже далі нікуди.
Останній тиждень для мене є суцільним повідомленням про те, що в питанні терпеливості є певні "закони":
1. Завжди дочекатися ранку
2. Вийти з кімнати, якщо стається щось, чого не сила терпіти
3. Усім серцем звернутися до Бога - чи то в безпорадності, чи з жалем, чи з питанням
4. Пам'ятати, що Бог може зробити мої межі серця дуже-дуже широкими і остання крапля щодо любові, щодо терпеливості може ніколи не настати, якщо тільки я дозволю, якщо це буде і мій вибір також :)
danka_v_dorozi: (кухня)
Вчора ввечері я подумала, що рідко тепер дівчаток Маріями називають. Серед знайомих мені Марій та Марічок більшість - пані за 40 років. А сьогодні я познайомилася з Марічкою - студенткою. Я буду у своєму стилі - тут тільки незрозумілі речі, щоб просто колись, коли перечитуватиму відповідний тег, пригадати собі що таке було.
Ми зустрілися не плановано в самісінькому центрі міста, бо я дуже потребувала сьогодні когось обійняти, а Марічці  потрібна була допомога. Отак ми й просиділи на лавці з годину, як потім виявилося. Марічка закутана в пледи, а я - закутана в Марічку - говорячи різні правдиві небилиці, просто щоб вона чула спокійний голос (я нарешті маю змогу побачити цінність у своїй якості "падати на мороз" у важких ситуаціях). В цей час в мене не було ні ріднішої, ні важливішої людини, ніж вона і я так неймовірно тішилася, коли на мої питання чи вона мене чує, ловила її ствердне кивання голови.
Все закінчилося добре, маю таку тверду надію. Такі ситуації точно під Божим провидінням, бо в них зупиняється час, відкладаються всі непотрібні речі і ми сам на сам з Богом, таким, яким Він є в кожному з нас. А ще зараз цей передсвятковий час у незвичайному виконанні: коли Майдан не йде з голови і всі звичні схеми (тоді зайти в той магазин і купити те-то, а потім зганяти туди-то) - зводяться на нівець. Та й добре. 
danka_v_dorozi: (Радість повна)
Ось так і виходить, що якщо не відкопати радість, то її й непомітити можна. І з моїх спостережень, такою непоміченою вона може залишатися довго-довго, а вам здаватиметься, що зникла кудись та радість, одні турботи і біди довкола. А потім, в гіршому випадку, до вас закрадаються сумніви, чи то не вигадки та радість взагалі, чи не самонавіюванням ви займалися, коли безтурботно раділи, скажімо, минулого тижня. 
Це все я до того, що цілком свідомо беруся стверджувати, що до радості треба докласти зусиль. Бодай трохи. Коли вона оцінена, мало який сумнів затьмарить її променисту дію.
А в мене радості незвичайні:
  • затопив сусід. Тепер я познайомилася з багатьма сусідами, з якими б нізащо не познайомилася за інших обставин, хоч ми й живемо в одному будинку. Сусіди всі гарні, україномовні! Це, до речі, не просто позитивне мислення. Труби сусідові вже поміняли, тепер я знаю хто живе наді мною і звідки звуки вночі, маю переконливу причину таки взятися за ремонт ванної кімнати.
  • в мене 2 похресників. Передати не можу моїх відчуттів, коли тепер можу читати молитву батьків за дітей. Замість дітей вставляю імена похресників, але власне та молитва так багато говорить саме до батьків, що я ще більше починаю розуміти своїх. Ще мені бракує слів, щоб описати ЩО я відчуваю, коли виявляється, що дитина, чиєї батьків фотографія зберігається в Біблії однієї набожної жіночки нашої церкви, як постійне нагадування про діла Божі на землі і про велику надію - мій похресник. 
  • відчуваю себе вдовою з Сарепти щоразу як бачу як чудесним способом не зникають засоби для існування :)
  • вчуся бажати людям чогось доброго. В кожній розмові. Обов'язково мусить бути в наших життях ну хоч щось небайдуже і добре. 
  • підбираюся до 1С, МСБО, SQL, BSC. Вчитися страхз як хочеться. Може хтось підкаже хорошу літературу?
  • Здається у вересні я їду на кількаденні семінари закордон... 
  • Є готові вироби з тих матеріалів, які я коли у вас просила і потрохи назбирала. Тільки поки фотоапарата нема, щоб візуалізувати їх вам. 
І десь знайшлися вони - відкриття  з часів Литви - картини литовського художника Вітаутаса Касюліса (Vytauto Kasiulio).
До чого тут радість? А я не знаю як ще на геть чорному полотні можна зуміти намалювати такі яскраві картини.
        
danka_v_dorozi: (дорога)
Сьогодні була мить, коли я була напівсонною, і мить, коли була напруженою в слуханні, і мить, коли справді стискали сльози розкаяння, а ще мить, коли була ситою, і мить, в якій поруч була подруга, потім мить, коли серед книг я вибирала послання для нас з братом, ще мить, коли Бог не був на вершечку Собору, і мить, коли мій розпач і жаль лежали написаними на листочку в клітинку, і обов'язково прийшла мить, коли одне за одним стирали їх, мить, коли був тОй отець, а ще майже при кінці мить, коли зламався автобус і мить, коли з слухавці був голос брата.
Так ніжно Льюїс пише про твори Дж.Макдональда: "Спокій його розуму приходив не від активного будування майбутнього, але від відпочинку в тому, що він називав "святим Сьогодні".
От поки я в дні нинішньому, перед моїми очима багато див: минущі, живі люди, конкретні і як ніколи важливі слова, рухи, зустрічі. Нинішні справи - найважливіші, особи, яких зустріла - найдорожчі і слова, які сказала - назавжди, навіть гроші в гаманці - все багатство. Бо це лише на сьогоднішню історію. Сьогодні - найреальніше, найближча можливість до святості.
danka_v_dorozi: (Ніжність)
Сонне царство

Це дуже тренує силу волі і витримку: вставання, коли в найулюбленішу пору дня - ранок - все одно темно, день коротесенький, о 16.30 остаточно і безповоротно зовсім темно. Особливо, коли дуже любиш сонячний ранок, особливо коли трохи сонця заряджає на весь день, а то і два. Немає можливості і часу для "наступного ранку", коли можливо буде сонячно, немає дозволу на щастя "завтра". Тому, після підняття підняття себе всіма можливими вмовляннями, страшилками і жартами, в напівсонному стані йду перетворювати день, а точніше, йду відшуковувати його чарівність (бо все це лише мої вередування і лінивість, а якщо постаратися... зі всього ивходять дуже хороші речі).

Якщо мрієш про щось виняткове і добре-предобре для себе
Перевірений спосіб: зробити це чудо для когось (від написання листівки, до, ну не знаю, генерального прибирання, наприклад). Я наприклад мрію, щоб колись-колись, прокинувшись о 8.00 в суботу, мені сказали, що на мене чекає приготований сніданок. Я мрію лише про те, що комусь це так само приємно зробити, як мені робити для когось, і мені зовсім не треба кулінарного шедевру чи сніданку в постіль (взагалі цього нетерплю, бо переживаю, що будучи сонною все порозливаю і лише роздратуюся від забрудненої білизни). Саме тому я впроваджую легенько і (так мені здається ненав'язливо традицію прокидання в суботу "під запах випеченого пирога"). За тиждень точно десь підгляджу цікавий рецепт, або прочто нагадування про якусь смачну випічку і на суботу натхнення на ранкове випікання готове. Інколи запах достатньо сильний і сон подруги достатньо неглибокий, щоб все вийшло так як задумувалося. Знов таки все доводиться робити навмання і з великою довірою до Бога, бо навіть в цьому ніби невинному намірі може ховатися щось, чого я можу непобачити.

Завдання встояти в доброму намірі
Частенько зайва емоційність, багато всяких дрібниць, поразка на лінню і надмірні очікування можуть звести нанівець всі мої чарування над настроєм. Тоді є додаткові дози дій і думок, щоб встояти: найперше думки про найменших - діток- похресницю і Диво-малюка, при згадці про яких в кров вливається порція відповідальності і бажання бодай чимось зробленим тут і зараз робити їхнє життя світлішим (я чомусь вірю, що Бог всі добрі наші справи може перетворити в щось корисне і дуже потрібне зараз для когось конкретного), потім про най-найближчих, а оскільки, дякувати Богу, їхня кількість постійно зростає, це займає добру частину дороги від гуртожитку до університету і переходить в найкращі ліки - підсвідому довгу молитву.
Мені найтяжчим є перейти перше випробування - чиїмось байдужим або й поганим настроєм, поганою звісткою чи якимось власним ляпом. Нині, не знаю вже чому, було легше, хоч день ой який похмурий видався. А може знаю... Значення моїх забаганок зараз кардинально нівелюється станом здоров'я отця, приголомшливими і розгромними для моєї гордості невдачами у вмінні співвживатися, а також щасливим відчуттям потреби (це завджи мало добрий вплив на мую душу і бажання прислуховуватися до інших голосів, крім голосу "хочу негайно"). Все це описується трьома словами з благальної Єктенії на Літургії, які вперше набули конкретного значення: "Щоб визволитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господу помолімся."

Любов все змінює
Сьогодні було ще й як легко пройти перше випробування (ні запах, ні кількість пирога, не мали і половини того ефекту, який на них покладався). Не знаю вже звідки, але в конкретну хвилину мої очікування перестали мати значення: я змогла втішитися самим процесом приготування приємнощів для когось, і сильно відчула, як добре було би просто любити, раз і назавжди, незалежно від настрою подруги (якщо вже подруга, якщо вже колись полюблена, то любити доки є часу), та і причина ж зовсім-зовсім не в ній, а в мому дитячому "не хочу, не буду, якщо щось не так, як я собі це запланувала". Тільки таке подумалося, і діяти відповідно до цієї думки стало легко (між іншим, я і не сумніваюся, що тут то і послужило мені допомогою чиєсь добре діло, яке Бог перетворив в думку для мене). Це не витерло інших моїх помилок протягом дня, але дозволило відчувати мир цілісінький день, вечір і ось ніч.
А нині я багато думала про любов втрачену чи пропущену через власну легковажність: це стосується найперше власних батьків, які чомусь часто здаються вічними і незмінними і на любов до яких виділяється часу за залишковим принципом, це прямо стосується любові до Бога, який взагалі відсувається на маргінес, якщо вже тільки йдеться про конкретне виявлення любові до Нього, це стосується тих, з якими було важко говорити чи важко змусити себе до першого кроку і так канула в небуття сама можливість відкрити чийсь чудовий світ і прикрилася пласкою покришкою стереотипу чи невеликої описової думки.

Чудо Різдва, до якого готуємося

Прочитала в [livejournal.com profile] rejoice фразу про Різдво "сучасний світ, в якому ось-ось відбудеться щось дивовижне", яка мене запалила остаточно. Тут неможливо не бути вже у святковому настрої і приготуваннях, бо довкола маркетинг старається на повну котушку, дарма, що Адвент сам по собі піст, а не свято, ой....

а дуже важливо пам'ятати про той піст, бо тільки через нього і можна прийти, знайти, переповнитися всією радістю Христового народження. Я радість приготовану, трошки може вистраждану так ціную-ціную, вона потім вся золота і найдорожча :)
...А до вечора мене взагалі розвезло на мир... Одне слово, згадуйте в молитвах, зима ж лише почалася...
danka_v_dorozi: (Кохання)
У Вільнюсі моросить холодний сірий дощ, майже без зупинки. Я уявляю, що я в Англії. І тішуся, що я в Литві :)
Котрийсь з ангелів збудив вдосвіта і це відчуття щастя так і залишилося впродовж цілісінького дня. 12 годин суцільного навчання: книжки, комп, університет, лекції і одногрупники. Я писала про зміни і трохи шкодувала за одною: я жайворонок і для мене мука вставати пізно, а пари ввечері і завжди є спокуса трошки встати пізніше. Мені рідко вдається пересилити себе, але я маю силу вірити в те, що пересилю, тільки тому, що є Бог. А Він - мій нескінченний другий шанс. І я стараюся якомога швидше Його втішити, Він завжди та-а-ак довго чекає.
Шкодую нині лише за одним - тим хлопцям в бібліотеці я таки нічого не сказала, я чекала на ще один знак, який для мене був би вирішальним і тоді би сказала, а знаку-зачіпки не було. Вони так і не дізналися, що є люди, які не терплять матюків. Ну, зате, видовищем було моє намагання себе заспокоїти: ага, Данко, дихай, спокійно-спокійно, Боже, де ж якась рятівна думка. І вона прийшла: я би на них нагримала навіть не подумавши про те, що не сварка є моєю ціллю, я навіть не намагалася їх зрозуміти і прийняти!
А ще вчора я сиділа на парі і думала, що от вже місяць, а я з курсом так і не познайомилася і не розговорилася. А ще на цей предмет звели два курси, ой шанси малі... а як так потребую друзів... Ви здогадалися? Ще пара не закінчилася, нам сказали скласти групи по 5 осіб і здати списки. Я пішла просто наобум до першого знайомого обличчя, а групу мені запропонував інший однокурсник: тепер комедія - нас буде 4 хлопців і я одна дівчина. Фінансові деривативи!!! Як дати раду з 4 мудрагелями! Ситуація дуже спростилася вже нині, бо двоє з них - милі люди, з якими я познайомилася в найперші дні навчання, а інші два- рідні брати - кумедні як я зі своїм братом. Ой і проектик в нас буде, чує моє серце... :)
В гуртожитку мало того, що зникає по черзі то кастрюля, то кришка від неї, всі наші кухонні речі вимели з шухляди і повикидали на стіл, на всенародний огляд. Барахолка: вибирай собі що хочеш. Смішні, думають, що ми з подругою самі чи що??? Складати і прибирати я люблю :) А тим більше, що нині в нас свято Покрови Богородиці.
Після годинної розмови з братом я спокійнісінько йду спати з благословенням :)
Щаслива...
danka_v_dorozi: (Default)
Це одне з тих слів, яке тяжко перекласти, але яке дуже легко відчути. Це певна враженість і загальмованість, безсумнівно в жаргонному лексиконі вже точно є якийсь йому відповідник...
Без скиглень і жалю. Коли такий стан переживала в Австрії, я була впевнена в тому, що це покликане допомогти мені приготуватися до життя в Литві. Тут сприймаю це як неймовірний досвід співжиття і порозуміння. Ну, де би я щось таке могла досвідчити спокійнісінько живучи з братом, серед дбайливих друзів, розуміючих знайомих і гори подій :) Стан проектування кожної невдачі, непорозуміння і побутової проблеми на себе.
Одне зараз мені видається справжнім дивом: ті люди, які створивши сім'ю, дають якось собі раду з різноманітними розходженнями в звичках, смаках, навіть в способі висловлюватися і сприймати інформацію. І виходять в тому і з тим ще яскравішими особистостями і люблячою цілісністю. Я так сильно-сильно вдячна вам, бо є надія! Є надія, що така реальність досяжна.
Інколи дивуюся, що може ж таке бути, коли і Бог один, і цінності ті самі, і любов до людей присутня, та й наче і терпеливість очевидна (може навіть аж забагато), а ми та-а-акі різні...

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:44 pm
Powered by Dreamwidth Studios