danka_v_dorozi: (кухня)
Вчора ввечері я подумала, що рідко тепер дівчаток Маріями називають. Серед знайомих мені Марій та Марічок більшість - пані за 40 років. А сьогодні я познайомилася з Марічкою - студенткою. Я буду у своєму стилі - тут тільки незрозумілі речі, щоб просто колись, коли перечитуватиму відповідний тег, пригадати собі що таке було.
Ми зустрілися не плановано в самісінькому центрі міста, бо я дуже потребувала сьогодні когось обійняти, а Марічці  потрібна була допомога. Отак ми й просиділи на лавці з годину, як потім виявилося. Марічка закутана в пледи, а я - закутана в Марічку - говорячи різні правдиві небилиці, просто щоб вона чула спокійний голос (я нарешті маю змогу побачити цінність у своїй якості "падати на мороз" у важких ситуаціях). В цей час в мене не було ні ріднішої, ні важливішої людини, ніж вона і я так неймовірно тішилася, коли на мої питання чи вона мене чує, ловила її ствердне кивання голови.
Все закінчилося добре, маю таку тверду надію. Такі ситуації точно під Божим провидінням, бо в них зупиняється час, відкладаються всі непотрібні речі і ми сам на сам з Богом, таким, яким Він є в кожному з нас. А ще зараз цей передсвятковий час у незвичайному виконанні: коли Майдан не йде з голови і всі звичні схеми (тоді зайти в той магазин і купити те-то, а потім зганяти туди-то) - зводяться на нівець. Та й добре. 
danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
"Лежала у реанімації і, як там буває, нічого крім стелі не бачиш, то силишся спати. Наснився мені там сон: темнота-пустота от як та посеред якої Бог створив наш світ  і тільки посередині своїть світла постать, але така малесенька і худенька. Прокинулася і прошу в Бога, щоб пояснив мені що б мав значити той сон, хто та постать, чому мала. Коли наступного разу заснула, то почула голос, який запитав чи хочу знати хто ця постать і чому така худенька. І голос сказав, що то - моя любов."
Не знаю чи від цього очі бабусі - пані Анни такі добрі, такі сповнені тепла, хоч вона просто ще одна людина на вулиці.
Є в К.С.Льюїса такий твір "Поки ми облич не набули". Це ніби також про те, що обличчя  - сутність людини сповнюється, складається в цілісність, є тільки, коли людина хоч трохи здогадується що таке активне дієслово "любов".
danka_v_dorozi: (листи)
Вчора на творчій зустрічі, пані Ніна Бічуя сказала фразу, за ради якої варто було все організовувати. Письменницю запитали що своїми творами вона намагається донести до читача. Пані Ніна, спочатку замислившись, відповіла: "Намагаюся не образити людину". Контекст зустрічі, звичайно, дав мені більше розуміння про що саме йшлося.

      Н.Бічуя називала те, чим ми можемо радіти навіть зараз, розповіла про "неозлоблених" людей - тих, які постраждали від радянського режиму, проте, повернувшись з заслання ніколи не докоряли тим, які продовжували писати те, чого вимагав час. 
      До речі, про час теж поділилася: спішити треба в тому значенні, що робіт на потім немає. І часу як поняття для письменниці також немає - є відміряне довге зараз. 
 
    Я нічого не знала ні про пані Ніну, ні про її твори. Слухала і раділа тим, що тепер хоч трохи дізнаюся і то не з других вуст.
danka_v_dorozi: (Піст)


Та не повірю я, що настрій мій залежав тільки від погоди: вона нині цілий день мінялася (від ранкового лапатого снігу до вечірнього весняного вітерця), а мені як було радісно так і залишилося. А от від кількості вільного від думання часу, то точно залежить.
Одне слово, опинилася я на Майдані Незалежності далеко після обіду. Улюблена справа - йти пішки на Поділ через вулиці і узвіз. Навіть на каблуках приємно. Від самої прогулянки запалилося таке радісне відчуття свободи і вдячності за Київ. Звертаючи на Десятинну, просто не повірила своїм вухам: дзвони Михайлівського Золотоверхого о 16.00 видзвонювали... "Гей, у лузі червона калина похилилася". Просто неймовірно! Я собі таке уявити могла хіба у Львові, якби там була мода на всякі мелодії церковних і адміністративних дзвонів. Андріївський узвіз мину швиденько, зауважила там тільки, що до звичних магнітиків з канапками з червоною та чорною ікрою і сиром тепер митці додали ще й магнітики з шпондером (шпиком, здається, на зрозумілій мові) і двома грошинами чорного перцю на ньому. Смішно... і зовсім, на щастя, не апетитно. Подумалося, що добре, якби хтось знайомий був поруч. Але, знов таки, чогось так часто виходить, що те, що сильно переживаєш всередині, поки вийде з уст, геть втратить силу чарівності. Та й до того ж, кожен з нас бачив би щось інше і певно я би гнула в свою сторону. Одне слово, жоден і жодна знайома би не витримала.
Дивно, але знайшовся саме той, хто витримав. Яке щастя, що в нашій сім'ї двоє дітей. Без брата я би і наполовину не була Данкою-в-дорозі. Я би топтала якусь одну стежку і боялася заглянути на цікаві інші.
Відкривали Поділ... ой, там є що досліджувати. Маю мрію перевдягтися колись в істинну православну, щоб побачити Фролівський монастир зсередини. І ще знайшли якусь цікаву церкву при в'їзді в Подільський район з боку Вознесенського узвозу, а ще вулицю біля неї.
Але то все тільки приповідки до причини цього запису...
Про світло сьогодні. На вечірній було зовсім темно. Так і не довідалася чому нині відключили електрику, але воно вийшло на добре. Молитися в церкві з світлом від одних воскових свічок - справжня розкіш для сьогодення. Після "Амінь" розв'язалася розмова з подругами і нашим дяком. І тільки нині, от при світлі свічки, я зрозуміла що в нього якесь зовсім інакше обличчя, що за ці 6 років я й двох речень про його життя не написала би, що нічого про нього не знаю, хоч пліч-о-пліч ми відспівали не одну сотню псалмів. Дуже обережно і з трепетом, як до нової книжки, яку подарували і яку ще не відкривала, запитала про його професію. Історик. Ну, далі питати не треба було. На щастя, наш дяк дуже охочий до розмов. Але він до того ж інтелектуал, яких мало! Люди, яких книжок він тільки не перечитав! Одне слово, я зрозуміла, що страждаю вибірковою сліпотою. Два тижні тому, при припадкові раптової цікавості дізналася, що тих самих 6 років дала себе обдурити враженню, що наш диякон простак. Тютя!!! То вже друга знахідка за Великий піст!
Боже, дай мені чистоти серця і простоти, бо як ти так з'явишся переді мною, то я про це дізнаюся хіба на тому світі.


 

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:40 pm
Powered by Dreamwidth Studios