danka_v_dorozi: (листи)
На вчора в мене були такі гігантські плани :))) А прокинулася я з температурою, яка взялася просто таки нізвідки. Оскільки ніякої логіки в подіях не було, я просто вдячна Богові, що в такий спосіб турбується про мій відпочинок. До вечора я зробила тільки найважливіші речі, які завжди підіймають мені святковий дух і створюють легкість на душі: спекла тістечка, помила підлогу вдома і прибрала купи паперів, журналів, вирізок, записок, відкритих листів і неспакованих поштівок.
Зустріли новий рік ми з двоюрідною сестрою, яка... довго описувати... просто дуже дорога мені людина від часів, коли я ще повзала під стіл на днях народженнях.
Ми разом зробили собі такий-от новорічний віночок. Не простий, а трошки символічний. Власне, тому й побажання усім вам - моїм жж-друзям :)
new year 2014
Я бажаю і вам і собі ніколи-ніколи не сумніватися в тому, що любов Бога до нас завжди просто так, завжди безмежна, завжди особистісна і безумовна. І ще бажаю нам віднаходити цю любов у людях, подіях довкола нас, шукати і знаходити у собі самих чудесні речі, тішитися і дякувати за них. Хай ті, які почуваються самотніми, обділеними, виключеними чи чимсь нещасливими наполегливо і самовіддано шукають, а коли не стає сил - покладуться на Того, хто точно ніколи їх не підведе. Хай ті, які почуваються любленими, дорогими, реалізованими і на свому шляху будуть відкритими, будуть щедрими, будуть зрячими, будуть "всім для всіх", не жаліючи нічого, що йде, будуть вдячними і з доброю пам'яттю.
Усім нам чудового року. Особливо нашій Україні - місцю, де результати нашої праці, нашого життя, як ніде інше - очевидні. 
danka_v_dorozi: (жіночність)
Ну, що сказати: заходжу в книгарню "Є", відкриваю першу книжку, яку собі вподобала, будь-яку сторінку і в очі кидаються ці 3 рядки:
"Коли не можеш бути всім для когось одного найдорожчого, будь усім для всіх. Бо й засохла виноградна лоза від доторку доброго виноградаря пускає новий пагін і приносить добрий плід" (Богдана Матіяш "Казки Різдва")
nature-rain-park-bench-1920x1080
danka_v_dorozi: (дружба)
Коли стаєте частиною дива, яке називається абсолютно особливим і простим словом на 5 букв. І ще, коли відчуваєте, що закоханість переходить у залюбленість і більше ніколи, ніде і ні з ким іншим переживати цього не хочете, зробіть собі корисність - послухайте, почитайте Ентоні до Мелло. Найкраще в оригіналі - англійською мовою. В інтернеті є багато сатйів з записами його "проповідей" - це більше розмови з аудиторією людей - дуже прості, такі доступні для серця, що враження, що саме це ви й знали все своє життя, просто ніяк не зібралися думками, щоб сформулювати все так. Щоправда, є й шокуючі речі або такі, з якими важко погодитися, однак про які автор сам радить - ставте під сумнів, випробовуйте, бо це єдиний спосіб знайти правду, а не жити за встановленою кимсь схемою, звинувачуюють того "когось".
Отож, Е. де Меллопро це явище на 5 літер: )
danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
"Лежала у реанімації і, як там буває, нічого крім стелі не бачиш, то силишся спати. Наснився мені там сон: темнота-пустота от як та посеред якої Бог створив наш світ  і тільки посередині своїть світла постать, але така малесенька і худенька. Прокинулася і прошу в Бога, щоб пояснив мені що б мав значити той сон, хто та постать, чому мала. Коли наступного разу заснула, то почула голос, який запитав чи хочу знати хто ця постать і чому така худенька. І голос сказав, що то - моя любов."
Не знаю чи від цього очі бабусі - пані Анни такі добрі, такі сповнені тепла, хоч вона просто ще одна людина на вулиці.
Є в К.С.Льюїса такий твір "Поки ми облич не набули". Це ніби також про те, що обличчя  - сутність людини сповнюється, складається в цілісність, є тільки, коли людина хоч трохи здогадується що таке активне дієслово "любов".
danka_v_dorozi: (Default)
 "Как относится к себе" (К.С. Льюїс)
(Статья опубликована "Guardian", 1940, 3 мая)

Отречение от самого себя считают обычно чуть ли не самой сутью христианской этики. Когда Аристотель учит себя любить 1), мы чувствуем (как ни тщательно он отграничивает должный и недолжный виды филаутии), что эта его мысль - ниже христианства. Сложнее с Франциском Сальским 2), когда в особой главе святой автор возбраняет нам питать злые чувства даже к себе самим и советует укорять себя "в духе мира и кротости". Юлиания Норическая 3), проповедует мир и любовь не только к ближним, но и к себе. Наконец, Новый Завет велит нам любить ближнего, как самого себя, что было бы ужасно, если бы мы себя ненавидели. Однако Спаситель говорит, что верный ученик должен "ненавидеть душу свою в мире сем" (Ин. 12 25) и "самую жизнь свою" (Лк. 14.26). 

Мы не снимем противоречия, разъяснив, что любовь к себе хороша до известного предела, а дальше - плоха. Суть тут не в степени. Суть в том, что на свете существуют два вида нелюбви к себе, очень похожие на первый взгляд и прямо противоположные по своим плодам Когда Шелли говорит, что "презрение к себе - источник злобы", а другой, более поздний поэт обличает тех, кто "гнушается и ближним, как собою", оба они имеют в виду нередкое и весьма нехристианское свойство Такая ненависть к себе делает истинным бесом того, кто при простом эгоизме был бы (или побыл бы) животным. Видя свою нечистоту, мы совсем не обязательно обретаем смирение. Мы можем обрести и "невысокое мнение" обо всех людях, включая себя, которое породит цинизм, жестокость или и то и другое вместе. Даже те христиане, которые слишком низко ставят человека, не свободны от этой опасности. Им неизбежно приходится слишком сильно возвеличивать страдание - и свое, и чужое.

На самом деле любить себя можно двумя способами. Можно видеть в себе создание Божие, а к созданиям этим, какими бы они ни стали, надо быть милостивым. Можно видеть в себе пуп земли и предпочитать свои выгоды чужим. Вот эту, вторую любовь к себе нужно не только возненавидеть, но и убить. Христианин ведет с ней непрерывную борьбу, но он любит и милует все "я" на свете, кроме их греха. Сама борьба со своекорыстием показывает ему, как он должен относиться ко всем людям. Надеюсь, когда мы научимся любить ближнего, как себя (что вряд ли случится в этой жизни), мы научимся любить и себя, как ближнего, - т. е. сменим лицеприятие на милость. Нехристианский же самоненавистник ненавидит все "я", все Божьи создания. Поначалу одно "я" он ценит - свое. Но когда он убеждается в том, что эта драгоценная личность исполнена скверны, гордость его уязвлена и вымещает злобу сперва на нем самом, затем - на всех. Он глубоко себялюбив, но уже иначе, навыворот, и довод у него простой: "Раз я себя не жалею, с какой же стати мне жалеть других?" Так, центурион у Тацита "жесточе, ибо много перенес" 4). Дурной аскетизм калечит душу, истинный - убивает самость. Лучше любить себя, чем не любить ничего; лучше жалеть себя, чем никого не жалеть.

1) Аристотель-см. Никомахова этика, кн. IX, гл.8.

2) Святой Франциск Сальский (1567-1622) - швейцарский католический епископ, писатель. О доброте к себе пишет в книге "Введение в благочестивую жизнь" (1609), ч III гл. IX

3) Юлиания Норичская - английский мистик XIV века.

4) Тацит, "Анналы", кн. I, ч. XX.
danka_v_dorozi: (Ніжність)
Сонне царство

Це дуже тренує силу волі і витримку: вставання, коли в найулюбленішу пору дня - ранок - все одно темно, день коротесенький, о 16.30 остаточно і безповоротно зовсім темно. Особливо, коли дуже любиш сонячний ранок, особливо коли трохи сонця заряджає на весь день, а то і два. Немає можливості і часу для "наступного ранку", коли можливо буде сонячно, немає дозволу на щастя "завтра". Тому, після підняття підняття себе всіма можливими вмовляннями, страшилками і жартами, в напівсонному стані йду перетворювати день, а точніше, йду відшуковувати його чарівність (бо все це лише мої вередування і лінивість, а якщо постаратися... зі всього ивходять дуже хороші речі).

Якщо мрієш про щось виняткове і добре-предобре для себе
Перевірений спосіб: зробити це чудо для когось (від написання листівки, до, ну не знаю, генерального прибирання, наприклад). Я наприклад мрію, щоб колись-колись, прокинувшись о 8.00 в суботу, мені сказали, що на мене чекає приготований сніданок. Я мрію лише про те, що комусь це так само приємно зробити, як мені робити для когось, і мені зовсім не треба кулінарного шедевру чи сніданку в постіль (взагалі цього нетерплю, бо переживаю, що будучи сонною все порозливаю і лише роздратуюся від забрудненої білизни). Саме тому я впроваджую легенько і (так мені здається ненав'язливо традицію прокидання в суботу "під запах випеченого пирога"). За тиждень точно десь підгляджу цікавий рецепт, або прочто нагадування про якусь смачну випічку і на суботу натхнення на ранкове випікання готове. Інколи запах достатньо сильний і сон подруги достатньо неглибокий, щоб все вийшло так як задумувалося. Знов таки все доводиться робити навмання і з великою довірою до Бога, бо навіть в цьому ніби невинному намірі може ховатися щось, чого я можу непобачити.

Завдання встояти в доброму намірі
Частенько зайва емоційність, багато всяких дрібниць, поразка на лінню і надмірні очікування можуть звести нанівець всі мої чарування над настроєм. Тоді є додаткові дози дій і думок, щоб встояти: найперше думки про найменших - діток- похресницю і Диво-малюка, при згадці про яких в кров вливається порція відповідальності і бажання бодай чимось зробленим тут і зараз робити їхнє життя світлішим (я чомусь вірю, що Бог всі добрі наші справи може перетворити в щось корисне і дуже потрібне зараз для когось конкретного), потім про най-найближчих, а оскільки, дякувати Богу, їхня кількість постійно зростає, це займає добру частину дороги від гуртожитку до університету і переходить в найкращі ліки - підсвідому довгу молитву.
Мені найтяжчим є перейти перше випробування - чиїмось байдужим або й поганим настроєм, поганою звісткою чи якимось власним ляпом. Нині, не знаю вже чому, було легше, хоч день ой який похмурий видався. А може знаю... Значення моїх забаганок зараз кардинально нівелюється станом здоров'я отця, приголомшливими і розгромними для моєї гордості невдачами у вмінні співвживатися, а також щасливим відчуттям потреби (це завджи мало добрий вплив на мую душу і бажання прислуховуватися до інших голосів, крім голосу "хочу негайно"). Все це описується трьома словами з благальної Єктенії на Літургії, які вперше набули конкретного значення: "Щоб визволитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господу помолімся."

Любов все змінює
Сьогодні було ще й як легко пройти перше випробування (ні запах, ні кількість пирога, не мали і половини того ефекту, який на них покладався). Не знаю вже звідки, але в конкретну хвилину мої очікування перестали мати значення: я змогла втішитися самим процесом приготування приємнощів для когось, і сильно відчула, як добре було би просто любити, раз і назавжди, незалежно від настрою подруги (якщо вже подруга, якщо вже колись полюблена, то любити доки є часу), та і причина ж зовсім-зовсім не в ній, а в мому дитячому "не хочу, не буду, якщо щось не так, як я собі це запланувала". Тільки таке подумалося, і діяти відповідно до цієї думки стало легко (між іншим, я і не сумніваюся, що тут то і послужило мені допомогою чиєсь добре діло, яке Бог перетворив в думку для мене). Це не витерло інших моїх помилок протягом дня, але дозволило відчувати мир цілісінький день, вечір і ось ніч.
А нині я багато думала про любов втрачену чи пропущену через власну легковажність: це стосується найперше власних батьків, які чомусь часто здаються вічними і незмінними і на любов до яких виділяється часу за залишковим принципом, це прямо стосується любові до Бога, який взагалі відсувається на маргінес, якщо вже тільки йдеться про конкретне виявлення любові до Нього, це стосується тих, з якими було важко говорити чи важко змусити себе до першого кроку і так канула в небуття сама можливість відкрити чийсь чудовий світ і прикрилася пласкою покришкою стереотипу чи невеликої описової думки.

Чудо Різдва, до якого готуємося

Прочитала в [livejournal.com profile] rejoice фразу про Різдво "сучасний світ, в якому ось-ось відбудеться щось дивовижне", яка мене запалила остаточно. Тут неможливо не бути вже у святковому настрої і приготуваннях, бо довкола маркетинг старається на повну котушку, дарма, що Адвент сам по собі піст, а не свято, ой....

а дуже важливо пам'ятати про той піст, бо тільки через нього і можна прийти, знайти, переповнитися всією радістю Христового народження. Я радість приготовану, трошки може вистраждану так ціную-ціную, вона потім вся золота і найдорожча :)
...А до вечора мене взагалі розвезло на мир... Одне слово, згадуйте в молитвах, зима ж лише почалася...

Ріпка

Jun. 24th, 2009 12:12 am
danka_v_dorozi: (Default)
Довелося вирвати один корінець з серця. Звиклося. Трохи боліло. Трошечки.
І тільки тепер бачу як далеко можуть заводити дії зроблені в кокретний момент часу, емоції, підсилені останнісінькою хвилиною перед потягом; як сильно можуть обдурити дуже ніби природні бажання до спокою, розуміння і дружби. Так дуже дивно. Ніби нічого поганого немає в прагненні бути хорошим, бути любленим, бути потрібним. І як в мить воно може перетворитися на трясовину, недогледену з великої бурі емоцій. Коли хвилювання проходять, розум чітко фіксує всі промахи телячих, а не дитячих ніжностей, освітлює їхню непотрібність і пошук своїх, а не іншої людини, потреб. Стає ніяково. Стає чужо.
Я вирішила порубати там, де могло би вирости щось подібне на насіння почуття, порожнє зсередини. Цим напевно завдала болю. Але, вибачте, інакше ні ви, ні я любові так ніколи і не впізнаємо. А тільки "душа, в якій є любов, себе не мучить й інших".

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 12:10 am
Powered by Dreamwidth Studios