danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
Це я про Різдво. І хоч нині лише частина християн вповні вже святкує, але неможливо, просто неможливо не відчувати цієї радості Різдва, попри те, що ще триває наш Передріздвяний піст.
Ця радість пройняла мене вчора величезною вдячністю. Від часу, коли почався Майдан, а почався він мало що раніше від самого Посту, створилася і потреба, і бажання до довгої, до постійної довгої і короткої молитви. Цей Передріздвяний піст несхожий не жоден попередній: він включив особливу Великопосну Ісусову молитву (просто для мене вона асоціюється більше з передвеликоднім постом) - особливу своєю постійністю, особливу темнотою величезного храму, в якому ми її співаємо, особливістю світла кількох лише ламп, які проте нагадують, що ніщо не є даремним.
Вчора ми співали усіма трьома хорами нашої церкви. Це теж незвичайність, бо так співаємо хіба на храмове свято, яке раз у році. І той спів, не без технічних складнощів - бо у кожного хору свій стиль співу, свій темп і свої солісти, але такий, знаєте, як ото у час, коли ми на Майдані гукаємо "Разом- сила".
Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних. І вірю, що так є. Так як вміє тільки Бог - невидимо, обережно і назавжди.
Цей Майдан, ці події так швидко надали справжньості у значення слів, які говорю в молитвах, додали сили нотам, коли співаємо "Боже Великий, Єдиний - нам Україну храни". Кожне "за мир, за Богом бережений народ наш, за правління і все військо" прописується в серці, не втікає від уваги. І це так незвичайно і таке цінне.
danka_v_dorozi: (кухня)
Вчора ввечері я подумала, що рідко тепер дівчаток Маріями називають. Серед знайомих мені Марій та Марічок більшість - пані за 40 років. А сьогодні я познайомилася з Марічкою - студенткою. Я буду у своєму стилі - тут тільки незрозумілі речі, щоб просто колись, коли перечитуватиму відповідний тег, пригадати собі що таке було.
Ми зустрілися не плановано в самісінькому центрі міста, бо я дуже потребувала сьогодні когось обійняти, а Марічці  потрібна була допомога. Отак ми й просиділи на лавці з годину, як потім виявилося. Марічка закутана в пледи, а я - закутана в Марічку - говорячи різні правдиві небилиці, просто щоб вона чула спокійний голос (я нарешті маю змогу побачити цінність у своїй якості "падати на мороз" у важких ситуаціях). В цей час в мене не було ні ріднішої, ні важливішої людини, ніж вона і я так неймовірно тішилася, коли на мої питання чи вона мене чує, ловила її ствердне кивання голови.
Все закінчилося добре, маю таку тверду надію. Такі ситуації точно під Божим провидінням, бо в них зупиняється час, відкладаються всі непотрібні речі і ми сам на сам з Богом, таким, яким Він є в кожному з нас. А ще зараз цей передсвятковий час у незвичайному виконанні: коли Майдан не йде з голови і всі звичні схеми (тоді зайти в той магазин і купити те-то, а потім зганяти туди-то) - зводяться на нівець. Та й добре. 
danka_v_dorozi: (лист)
Було б дуже несправедливо, якби зовсім нічого не сказати про речі, які тихі але дуже радісні. 
До речі,  мені життя так складається, що буря необхідна для того, щоб навчитися співати під дощем. 
Перша ластівка прилетіла 2 тижні  тому. Неждано й негадано новорічні листівки цього року поспішають як ніколи. І то щоразу несподівані, вигадливі з неприхованою щирістю. Я дуже дякую вам, дивні ви люди, які знаходите час, втілюєте ідеї, відправляєте ластівки.
Цього року вдався мій ангел-охоронець до дуже приємного методу тримати мене в Дусі: як тільки мої крила змокнуть і розтріпаються, а то й поопадають - інколи ще й до того - приносить звідкись натхнення. Дістала я 3 чудодійні диски. Останній так і поселився в моїй голові ангельськими колядками французькою. 

Крім того, ходіння пішки на роботу, в товаристві брата - це розкіш, якою можна насолоджуватися щодня, не було б ліні вставати рано. За 40хв стільки порозказуємо і наспіваємося!
Два, аж два концерти в будинку органної музики додавали натхнення на добрі справи. І оскільки це одночасно чудово відреставрована діюча церква, то завжди можна одночасно під музику молитися. 
Ми з хором розівчили такі гуцульські "колєди", що я на репетиції чекаю неймовірно, аж пищу. І поїдемо, дасть Бог, знову у Польщу. А зовсім скоро я на власні очі побачу довгоомріяну WeinachtsDeutschland. 
Я зустріла двох священиків, знаних ще з Києва і черговий раз дякую Києву за те, що він 7 років був в мому житті. 
Реколекції, на які я не встигала перенесли, свято готується, подарунки потрохи придумовуються і пакуються. Безсонні ночі прекрасно підходять, щоб вчити тести англійської екскурсії. Якщо ночі сонні, це ще прекрасніше. 
Я повиносила з читального столика ту частину книг, які мали всі шанси залишилися непрочитаними і залишила 3, які хочу і вмію читати. Дозволила собі прийти в кросівках і джинсах і з картатим рюкзаком(о чудо, моя робота, не всюди отак можна собі дозволити) і дозволила собі виглядати як виглядаю.
Деякі ваші пости, деякі розмови з вами, ви самі - ліки у свому соці. 
Бог з нами!
danka_v_dorozi: (Ніжність)
Сонне царство

Це дуже тренує силу волі і витримку: вставання, коли в найулюбленішу пору дня - ранок - все одно темно, день коротесенький, о 16.30 остаточно і безповоротно зовсім темно. Особливо, коли дуже любиш сонячний ранок, особливо коли трохи сонця заряджає на весь день, а то і два. Немає можливості і часу для "наступного ранку", коли можливо буде сонячно, немає дозволу на щастя "завтра". Тому, після підняття підняття себе всіма можливими вмовляннями, страшилками і жартами, в напівсонному стані йду перетворювати день, а точніше, йду відшуковувати його чарівність (бо все це лише мої вередування і лінивість, а якщо постаратися... зі всього ивходять дуже хороші речі).

Якщо мрієш про щось виняткове і добре-предобре для себе
Перевірений спосіб: зробити це чудо для когось (від написання листівки, до, ну не знаю, генерального прибирання, наприклад). Я наприклад мрію, щоб колись-колись, прокинувшись о 8.00 в суботу, мені сказали, що на мене чекає приготований сніданок. Я мрію лише про те, що комусь це так само приємно зробити, як мені робити для когось, і мені зовсім не треба кулінарного шедевру чи сніданку в постіль (взагалі цього нетерплю, бо переживаю, що будучи сонною все порозливаю і лише роздратуюся від забрудненої білизни). Саме тому я впроваджую легенько і (так мені здається ненав'язливо традицію прокидання в суботу "під запах випеченого пирога"). За тиждень точно десь підгляджу цікавий рецепт, або прочто нагадування про якусь смачну випічку і на суботу натхнення на ранкове випікання готове. Інколи запах достатньо сильний і сон подруги достатньо неглибокий, щоб все вийшло так як задумувалося. Знов таки все доводиться робити навмання і з великою довірою до Бога, бо навіть в цьому ніби невинному намірі може ховатися щось, чого я можу непобачити.

Завдання встояти в доброму намірі
Частенько зайва емоційність, багато всяких дрібниць, поразка на лінню і надмірні очікування можуть звести нанівець всі мої чарування над настроєм. Тоді є додаткові дози дій і думок, щоб встояти: найперше думки про найменших - діток- похресницю і Диво-малюка, при згадці про яких в кров вливається порція відповідальності і бажання бодай чимось зробленим тут і зараз робити їхнє життя світлішим (я чомусь вірю, що Бог всі добрі наші справи може перетворити в щось корисне і дуже потрібне зараз для когось конкретного), потім про най-найближчих, а оскільки, дякувати Богу, їхня кількість постійно зростає, це займає добру частину дороги від гуртожитку до університету і переходить в найкращі ліки - підсвідому довгу молитву.
Мені найтяжчим є перейти перше випробування - чиїмось байдужим або й поганим настроєм, поганою звісткою чи якимось власним ляпом. Нині, не знаю вже чому, було легше, хоч день ой який похмурий видався. А може знаю... Значення моїх забаганок зараз кардинально нівелюється станом здоров'я отця, приголомшливими і розгромними для моєї гордості невдачами у вмінні співвживатися, а також щасливим відчуттям потреби (це завджи мало добрий вплив на мую душу і бажання прислуховуватися до інших голосів, крім голосу "хочу негайно"). Все це описується трьома словами з благальної Єктенії на Літургії, які вперше набули конкретного значення: "Щоб визволитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господу помолімся."

Любов все змінює
Сьогодні було ще й як легко пройти перше випробування (ні запах, ні кількість пирога, не мали і половини того ефекту, який на них покладався). Не знаю вже звідки, але в конкретну хвилину мої очікування перестали мати значення: я змогла втішитися самим процесом приготування приємнощів для когось, і сильно відчула, як добре було би просто любити, раз і назавжди, незалежно від настрою подруги (якщо вже подруга, якщо вже колись полюблена, то любити доки є часу), та і причина ж зовсім-зовсім не в ній, а в мому дитячому "не хочу, не буду, якщо щось не так, як я собі це запланувала". Тільки таке подумалося, і діяти відповідно до цієї думки стало легко (між іншим, я і не сумніваюся, що тут то і послужило мені допомогою чиєсь добре діло, яке Бог перетворив в думку для мене). Це не витерло інших моїх помилок протягом дня, але дозволило відчувати мир цілісінький день, вечір і ось ніч.
А нині я багато думала про любов втрачену чи пропущену через власну легковажність: це стосується найперше власних батьків, які чомусь часто здаються вічними і незмінними і на любов до яких виділяється часу за залишковим принципом, це прямо стосується любові до Бога, який взагалі відсувається на маргінес, якщо вже тільки йдеться про конкретне виявлення любові до Нього, це стосується тих, з якими було важко говорити чи важко змусити себе до першого кроку і так канула в небуття сама можливість відкрити чийсь чудовий світ і прикрилася пласкою покришкою стереотипу чи невеликої описової думки.

Чудо Різдва, до якого готуємося

Прочитала в [livejournal.com profile] rejoice фразу про Різдво "сучасний світ, в якому ось-ось відбудеться щось дивовижне", яка мене запалила остаточно. Тут неможливо не бути вже у святковому настрої і приготуваннях, бо довкола маркетинг старається на повну котушку, дарма, що Адвент сам по собі піст, а не свято, ой....

а дуже важливо пам'ятати про той піст, бо тільки через нього і можна прийти, знайти, переповнитися всією радістю Христового народження. Я радість приготовану, трошки може вистраждану так ціную-ціную, вона потім вся золота і найдорожча :)
...А до вечора мене взагалі розвезло на мир... Одне слово, згадуйте в молитвах, зима ж лише почалася...

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:44 pm
Powered by Dreamwidth Studios