danka_v_dorozi: (радість)

...щороку в Космачі. Кажуть, то серце Гуцульщини, бо звідти вся краса, життєрадісні кольори, веселість ансамблю сопілки, цимбалів і скрипки вийшли. І зовсім нема чому дивуватися: добрих 30-40 хвилин доводиться їхати з одною лише вірою, що серед гущавини Карпат, по грунтовій дорозі ми справді можемо потрапити в найбільше село. Зате, коли приїдемо, краса довкола і неймовірний колорит Космача, унікальна культура його жителів, оранжевість національного одягу без особливих зусиль змушує забути про все, що діється за межами гір, якими оточений Космач. І я забулася на 2 дні.
 

Кольорові результати )

 


danka_v_dorozi: (Default)
Є така мрія, яка нині збулася. На Личаківській у Львові є церква Покрови Богородиці. Селезіанський монастир.   Є дві речі, які притягували до неї: перша - біля церкви є височенна дзвіниця, вигляд з якої мав би бути чудовішим навіть, ніж з ратуші, бо Личаків вищий за центр Львова, друга  (про неї я задумалася побувавши у Вільнюсі) - з другого поверху церкви через скляні вікна виглядає точнісінька копія ікони Остробрамської Богородиці, що у Вільнюсі (відмінність лише в тому, що Львівська - викладена мозаїкою і без металевих прикрас). От залізти на вежу ну, дуже вже нам з братом хотілося. Але вежа-дзвіниця зачинена. А сьогодні за чудових обставин нам відкрив її і навіть поліз з нами найнезвичайніший (ззовні) священик-селезіянин (ну, покищо такого я знаю лише одного).
Підійматися довелося металевими драбинами. Про висоту я просто заборонила собі думати. І про те, що драбини приварені і вузькі також. Ми мали десь з 7-10 хвилин щастя підійматися і ще 10 хвилин нарешті побачити все це:
  
Я звичайно боюся висоти і непевних драбин, підйомів. Я включаю свідомість лише опісля, щоб мати хоч краплю сміливості. Колись я мало не вмерла від страшної дихавки, коли підіймалися на гору Парашку в Карпатах. Було неймовірно соромно за свою невитривалість. Але після того в печерах на Млинках, на камені в Підкамені на мості біля Ворохти, вперше на драбинах в Крехові (тепер це, звичайно, просто дитячі забавки) я ніколи не була сама, без думки, без молитви і вдячності. Ніхто звісно не змушує нікуди лазити, та й рідко мені вдається втрапити на якусь таку адреналінову можливість, але саме в ті хвилини Бога відчутно просто шкірою. І пекло стає реальним. І дорога між одним і іншим справді існує. І лазання по драбині вгору і донизу - суцільна молитва, щоб втрапити в саме те місце.
danka_v_dorozi: (дружба)
 Друга година ночі. Підтягую хвости, яких розвелося чимало, які не дають жити, прокрадаються в сни з ножами і кошмарами будять. Ні, совість в мене зовсім недружелюбна до здоров'я і компроміси однозначно обертаються хворобами. Тож ліпше вже не спати і хоч щось зробити. І от в цій пізній порі в гуртожитській залі, де інколи бувають конференції, я зовсім не сама. Тут ще більше десятка людей: переважно білорусів, трохи італійців і ще осіб, національність яких я не визначила. Дивлюся на тих студентів-білорусів: першачки, бакалаврат, третій місяць навчання, пишуть есе. І... майже рідна для наших земель картина: близько десятка бляшанок з-під пива, чіпси, йогурт, шоколад і якесь там печиво. Але річ, яка мене значно більше схвилювала і змусила усміхатися і частенько заглядати і прислухатися до них, зовсім в іншому. Таке теж звичне для наших земель, і серед західноєвропейських студентів нічого схожого я не зауважувала: білоруси сидять і разом пишуть свої есе. Кожен має іншу тему, але всі стосуються конкретної великої теми в філософії, тож кожен переймається по можливості темою сусіда і! ...вони вивели спосіб, який вони вірять, дієвий для написання: оскільки всі теми до певної міри пов'язані, то помагаючи сусідові можна якимсь чином просунутися у вивчені і власної теми. Є хлопчик- просто унікал! Він пересідає по колу і кожному помагає сформулювати загальну думку для есе. Не заучка, не такий, що хоче вивищитися, а просто допомагає і ой як вселяє надію у всіх, хто до цього часу вже трохи підупав в дусі. Я чесне слово вражена. Навіть не знаю, чи написав він своє есе, але за цей вечір і ніч в нього есе-дітищ як мінімум шість. 
Я скажу, що річ тут не в розумності, а в особливому вимірі людяності, чи що…


До нині конкретні білоруські співмешканці асоціювалися лише з розгардіяшем в одній з кухонь, яка перетворилася на жертву атомної війни, дикими слонячими шумами на коридорі посеред ночі і російською мовою всю-ю-ю-ю-ди. Прекрасно, що я залишилася тут наніч :)

В продовження... вже по третій. Хлопці порозставляти стільці навколо столів і ходять на них колами, з закинутими за спину руками, з розумними фразами і веселими зауваженнями. Ну так, в такій годині я також люблю пофілософувати :)
danka_v_dorozi: (Default)
Поки зсередини віє затишком, є змога пооглядатися довкола. А за останні місяці спостережень про Литву, Вільнюс зібралося чимало.
З культурного:
культурних заходів не бракує. Можливо тому, що цьогоріч Вільнюс є європейською столицею культури і на кожен місяць є програма різноманітних концертів, подій, вистав і дивацтв. А ще мене щиро тішить те, що за стилем заходів Вільнюс все ж більше схожий до Львова, аніж до столиці Києва. Який то стиль? - як на мене, то стиль, який більше тяжіє до малих клубів, кав'ярень, неординарностей з підкресленою часом національною ідентичністю, аніж до чогось великого і помпезного. Хоча... чула розповіді, що і з тією культурною столицею були матеріальні проколи. Але я це залишаю, не дізнавалася нічого конкретного. Бачу багато-багато оголошень про все таке цікаве... але вряди-годи щось розумію. Залишається мріяти :)

З побутового: 

Вода тут жахлива. І хай з литовців ніхто не пробує мене переконати в протилежному. Прийдіть і подивіться на чудо в мене в гуртожитку, як не вірите. Одне слово, з довгим волоссям довелося розпрощатися, я ніколи не забуваю про припаси оцту для електрочайника і банок крему для рук. Казали знайомі, що запасів води, придатної для вживання, в Литві мало, тому її закуповують з-закордону. От, певно, тому якість така-собі. У Львові краща, навіть в Києві трошечки краща. 

З музичного:

Завдяки  знайомій з Клайпеди відкрила для себе литовського співака Andriusа Mamontovasа. Кажуть всі його пісні мають продуманий зміст. Поки зміст мені невідомий, я насолоджуюся музикою, хоч вона різна в нього буває, а полюбила я його за те, що він однозначно дуже литовської позиції. Це те ж явище, що й Скрипка в Україні: свідомий музиукант, в перелік переймань якого входить не лише заробляння якісною музикою, але й чітка позиція як громадянина та інтелігента. Сміялася з відео і пісні, яку він співав на Євробаченні 2008р. ("We are the winners of Eurovision").
А ще вдячна за щоденник[livejournal.com profile] ukrainietis , в якому надибала на литовську групу Atalyja. Це як український улюблений "Бурдон" (смішно, але весь час доводиться порівнювати, щоб передати відчуття :) ). Знайшла багато їхньої музики на Контакті, що приємно здивувало.

З погодного:
Витримаю зиму тільки з Божою поміччю. Ну, я думала, що загартована українськими морозами, але не врахувала, що вологість в Литві значно вища. Отак в неділю казала знайомому, мовляв, морозяно нині, градусів 5 не менше, а він відповів, що то ще 1 градус тепла. Дихати тяжко :)

З довколишнього:
Якщо Хелловін вже минув, то нічого часу втрачати: на головній туристичній вулиці, біля маленьких кафе вже стоять смішнючі ялинки. Дуже-дуже смішнючі, якісь прибалтійські (я собі так уявляю, поки ще можна багато уявляти): низенькі, худющі :) При нагоді сфотографую і покажу.
danka_v_dorozi: (вулиця)
Про мову. Литовці мають відчуття національної гідності. І це дуже відчувається, а також, я переконана, позначається на рівні економічного і культурного розвитку. Особливо останнього. Мамо, я люблю Литву - тут росіяни в розмові з литовцями трудяться переходити на литовську мову!!! Інакше ніяк. Ще відповідно до моїх особистих зауважень (підкреслюю, це лише те, з чим я стикнулася лише за 10 днів перебування тут), російська тут має соціальне забарвлення. Покищо я чула як російською спілкувалися робочі біля університету, кілька пенсіонерів, двірники зранку, і постійно рочійську чути з страшних кущів, через які я проходжу ввечері і де постійно сидять або пяненькі молоді пари, або чоловіки з пляшкою пива. Я прошу вибачення у всіх, кого ці слова можуть боляче зачепити. Мені зовсім не хочеться ображати когось, але за Литву я рада. Я би бажала, щоб і росіянам там добре жилося, якщо вони вміють приймати правила країни, де вони гості. Не знаю про випадки, де би йшлося про російськомовних литовців. Щоб отримати громадянство і паспорт Литви всі бажаючі повинні здати іспит з литовської мови і Конституції.
Яка литовська мова? Недавно слухала гарну-прегарну пісню французькою, а то виявилася пісня литовською. Як вам звучить фраза "ікі пасіматимо"? - мені однозначно відзвучує китайською, а насправді це литовською "до зустрічі". А от зовсім, як на мене, іспанське "ньєсупранте" насправді литовською "не розумію". Гарна якась суміш та мова. Хочеться розуміти...
Литва не є набагато багатшою країною від України. Але тут на вулицях чисто (мої мешти вже он який день не потребують капітального чищення, а в Києві ж то я мучилася щодня з горою пилу), вихованість у розмові зразу спостерігається. На сьогодні лише одне "фе" зауважила: ой, вони також не чекають на зелене світло на дорогах - ідуть на червоне. І я стовбичу сама як пригальмована :) А по-іншому не можу :) :) :)

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:38 pm
Powered by Dreamwidth Studios