наука

Jul. 22nd, 2012 06:34 pm
danka_v_dorozi: (Default)
зауважую як добре вік впливає на життя :)
Ні коли дуже добре, ні коли дуже зле, не ставлю крапку і не роблю ситуацію відправним пунктом. Відкладаю всі справи і слухаю, коли брат грає на піаніно. Їду до батьків, щоб бути з ними. Добре, як дощ. І є чудові плаття для сонячної погоди. 
Провидець з мене поганий, тому я собі живу зараз.
Наука приходить не без гуль. Але як прийде, то жодної з них не шкода :)
danka_v_dorozi: (пошук)
"В кожного з нас ще є якийсь час, щоб навчитися жити не так, ніби ми стружка, яка згорнулася навколо власної пустоти. Подумайте тільки, адже ж вартує лише розправити цю стружку, розімкнути це коло  - і зі всіх сторін життя б полилося багато і змістовно."
(митр. Антоній Сурожський)

Це фраза з невеличкої проповіді-розмови митрополита Антонія, виголошена напередодні Великого посту. Напевно, сьогодні вона нікому так не стане такою важливою як для мене. 
Їй передує інше важливе відкриття з тієї ж проповіді:
"Коли я задумуюся над собою й багатьма тими, хто протягом довгих років проходить до мене на сповідь чи духовну бесіду, мене вражає, що ніби непрохідною межею, непробивною стіною всередині нас самих, між нами і життям, свободою і радістю стоїть сама людина, загороджуючи собі шлях. Тому що великою мірою вся увага кожного з нас звернена на самих себе, на те що я думаю, що відчуваю, що роблю, що мені  інша людина сказала добре чи погане, на те, що я очікую від життя, що життя дало мені чи вкрало у мене. І все зводиться до того, що в нашому житті звучить єдине слово: «я». Я сам, я – весь час я; моє життя складне, мене образили, мене уникають, я радію і т.д. Так, напевно, було від самого початку, і недивно після цього, що Христос першою умовою того, щоб людина могла куди-небудь зрушити, могла вирватися з цього полону, ставить відречення від себе: «Коли хто хоче йти слідом за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Мт. 16:24).
Але що означає це відречення від себе? Найчастіше ми думаємо, що відректися від себе означає влаштувати собі життя, позбавлене радощів, життя, де все є жертвою, де не залишається нічого такого, що могло б зігріти серце, збадьорити розум – і це не так. Тому що те «я», від якого нам сказано відректися, те «я», яке стоїть непрохідною перешкодою між повнотою життям  і мною, - це не все «я». Це якась поверхнева, дріб’язкова людина, яка закриває собою весь горизонт, яка не дозволяє мені самому бути тією великою людиною, якою кожен з нас міг би бути і стати. Відкинути себе означає найперше зрозуміти, що зосередити все життя на тій дріб’язковій людині, якою ми є в повсякденності рівнозначне тому, щоб звести життя до розмірів такої тюремної вузькості, в якій можна тільки задихнутися."

Мені дуже захотілося вийти. Я, щоправда, не уявляю як я маю це зробити в реаліях свого вузького офісу, кімнати, в якій запираю себе, коли стримуюся задля речей, які потрібно пережити і нестримуюся, коли дрібниці псують мені тимчасову картину. 

Митрополит радить в свому колі, або в колі своїх зацікавлень і людей знайти декількох осіб або декілька предметів, на яких можна було б в якості вправи, докладаючи зусиль, проти всіх своїх звичок, зосередити погляд і увагу так, щоб їх поставити в центр свого життя. Для кого я можу бути таким ближнім, який приносить не смерть, а життя, який приносить в чуже життя не безнадію, не важкість, не безрадісний настрій, а ласку, світло й тепло?

Підсумок такої спроби також проглядається в тексті проповіді: "Дуже  мало людей вміють старіти  так, щоб старість була перемогою життя, а не поступовим згасанням, яке закінчиться останньою поразкою смерті"
 

danka_v_dorozi: (листи)
Ніч переходу в новий рік видалася аж до незвичайності спокійною і такою, що вимагала постійної ініціативи разом з довірою до того, що саме таким все мало відбутися. Поруч були люди, з якими затишно навіть, якби справдилось припущення про те, що рік буде таким, яким його проведеш. Я преспокійно заснула з невеличкою застудою.
А прокинулася на свято невеликого кола людей. І за таку навічну конотацію до 1 січня дякую всій сім'ї [livejournal.com profile] oksamytka, яка минулого року довірила мені  в духовну опіку другого похресника. Це дуже ніжні і радісні спогади, які мають щасливе продовження в сьогоденні.
Цьогоріч я вирішила не робити жодних обіцянок на рік прийдешній. Згадавши з подругою кожна свої визначні події 2010р., ми подякували за те, що були сили їх пережити, були можливості ділитися рідістю від них. На клаптиках паперу записала власні побажання, про які зі спокоєм можу навіть забути за тиждень-два. Найважливішим для мене є не так їх здайснення, як прийняття того, що відбувається в дійсності зі мною.  До прикладу, напочатку минулого року мені й на гадку не спадало,що все могло скластися ось так,як воно є зараз. Зміни відбувалися мало не щотижня. І продовжують відбуватися. Я дякую за незвичайний досвід, який переживаю щодня і за тепер усвідомлене розуміння того, що цілком розпруженою і заспокоєною я не буду ніколи. І на моє велике щастя. Бо тільки хоч трошки стривоженою життям, я переживаю дуже чітке відчуття того, як сильно потребую Бога, яким добрим Він є, як сильно можу бути любленою.
Бажаю собі сміливості в 2011році. Вже зараз знаю, що зовсім скоро грядуть часи нових змін і невпевненостей, ситуацій, де не буде ознозначної оцінки моїх дій та моїх реакцій. Часом не буде навіть тих, з ким розділятиму професійні переживання. Але у всьому цьому прошу сміливості надіятися, що за всім стоїть маршрут в однозначному напрямку. І поки не дійду пункту призначення, не хочу спочинку.
danka_v_dorozi: (дорога)
Сьогодні була мить, коли я була напівсонною, і мить, коли була напруженою в слуханні, і мить, коли справді стискали сльози розкаяння, а ще мить, коли була ситою, і мить, в якій поруч була подруга, потім мить, коли серед книг я вибирала послання для нас з братом, ще мить, коли Бог не був на вершечку Собору, і мить, коли мій розпач і жаль лежали написаними на листочку в клітинку, і обов'язково прийшла мить, коли одне за одним стирали їх, мить, коли був тОй отець, а ще майже при кінці мить, коли зламався автобус і мить, коли з слухавці був голос брата.
Так ніжно Льюїс пише про твори Дж.Макдональда: "Спокій його розуму приходив не від активного будування майбутнього, але від відпочинку в тому, що він називав "святим Сьогодні".
От поки я в дні нинішньому, перед моїми очима багато див: минущі, живі люди, конкретні і як ніколи важливі слова, рухи, зустрічі. Нинішні справи - найважливіші, особи, яких зустріла - найдорожчі і слова, які сказала - назавжди, навіть гроші в гаманці - все багатство. Бо це лише на сьогоднішню історію. Сьогодні - найреальніше, найближча можливість до святості.
danka_v_dorozi: (дорога)
Дорога між двома домами - литовським і львівським вийшла з горою пригод, яких я би собі може і не побажала, зате хтось дуже турбувався про те, щоб я не лише не забувала про справді важливі речі, а й перебувала в постійному стані включеної свідомості. 
Я побачилася з важливими людьми, як мені здається, саме для того, щоб хоч на трохи вийти зі свого світу і бути перейнятою, не заснути під навіяним враженням тихого моря.  Десь тут автор найвдаліше написав, чому важливо бути потривоженим. 
Вже дорогою з України думала про всіх і про всі події. Думалося про те чому, як і коли хтось зумів в нашій малесенькій родині посіяти непорозуміння, яке коштує нам цілого  життя спілкування, розуміння і підтримки одне одного.  І це одні і ті ж речі: гордість, почуття образи, страх і байдужість,  - ті, які будь-яку іншу ситуацію вивертають найнепригляднішим боком і потім змушують вірити, що тільки такою і  може бути якась-там "реальність". На щастя, і тут є надія. Бо існують ще хвороби, старість і розпач. І я покладаю всю свою надію на спроможність бодай цих речей зблизити  чи принаймні навчити не відкидати. І звичайно, ми з братом вже виростаємо і виходимо категорії "малі-дурні", а отже маємо всі можливості не приймати нав'язаних старшими правил поведінки в родині. І звичайно... дію і силу молитви ніхто не припиняє. 

Переїзди з міст в міста тепер не сприймаю за даність. Потяги Київ- Львів і навпаки ніколи не бралися мною до уваги, важливими були самі місця призначень. Тепер, коли подорожую через кордони, маю змогу вперше оцінити важливість і самої дороги і тих, хто поруч. Вчора  зразу після виїзду зі Львова хлинуло таке непереборне відчуття потреби довгої-довгої молитви, молитви, яка б'є у всі дзвони, що довелося заглушити музику в плеєрі і слухатися. А на кордоні нас протримали 7 годин і за  одне місце від мене, в чоловіка знайшли підозрілий порошок. Я не встигала справлятися зі всіма страшними думками про те, як все могло би бути. І звичайно, коли кошмар з поліцією, собаками, протоколами і нестерпним холодом закінчився,  молитва подяки була якась надто коротка. А винирнула зі сну я вже в сонячному закордонні. 
  
Дві фотографії з вікна автобусу - шукала які функції ще має наш фотоапарат.

danka_v_dorozi: (казка)
Я підозрюю, що це все те ж написання наукової роботи піддьоргує мене писати сюди, а не у Ворд Таймсом Нью Роман, 12 шрифтом, англійською мовою 500 слів на сторінку...

Сьогодні зранку одна жіночка з церкви якось так хитро і непомітно (а найголовніше абсолютно невинно і майже відкрито) випросила в мене номер мого телефону для свого племінника, який, за її словами, одружуватися має намір лише з українкою. Нічого, що думки про одруження обходять мою голову десятими дорогами. Я відчула себе шматком м'яса. Навіть так: шматком українського сала. І стало бридко і дуже соромно...

Ну, але потім Бог повіз нас в незабутню місцину, назви якої я не пам'ятаю і нізащо не вимовлю. З друзями, машиною. Річка, горби, листя, і гриби-гриби-гриби. А ще відчуття щастя, коли повернулися в гуртожиток.

"Мій сину, як приступаєш служити Господеві, приготуй свою душу на спокуси. Будь серцем праведний і спокійний, а в нещасті - не бентежся. Пристань до Нього, не відступайся, щоб звеличився ти наостанку. Все прийми, що тебе лиш спіткає, і, пониженим бувши, всі зміни стерпи. Бо золоту проба - вогонь, а бездоганному - горно пониження. Вір Йому, і Він за тебе заступиться, спрямуй на благо свою путь і надійся на Нього".
(Сир. 2, 1-6)

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:34 pm
Powered by Dreamwidth Studios