danka_v_dorozi: (свята)
[personal profile] danka_v_dorozi
Як це часто буває, зараз мені треба виконати термінове завдання на завтра, але пост в голові ну от саме зараз складений і I just can't help it.
Різдво ми в сім'ї святкуємо вже багато років за традицією: готуй де хочеш, а Святвечір поспішай зустріти з батьками і бабусею. Це дуже довга і особлива традиція. Як ми були меншими, то готували для бабусі малий вертеп з дуже гарними і дотепними віршами, так, щоб всім насміятися і побути у вертепних ролях - трохи відірватися, поки не у своїй шкурі. Зараз, крім традиційної Святвечері переспівуємо всі-всі колядки, які є у бабусиному молитовнику. А що їх там нам явно замало, років з 3 тому мама докупила окремий колядник, тож ця частина знааачно подовжилася до нашої спільної радості - в нас співають усі: бо всі мають голос, а слух - кого цікавить слух у таке велике свято? :)
Цього року я залишилася на Різдвяну ніч у бабусі. Востаннє залишалася в неї напевно ще років з 8 тому. Серед ночі прокинулася дуже радісною. Кілька хвилин дякувала за всю цю Радість з Христовим народженням і раптом зауважила, що не чую подиху бабусі. Кілька секунд, поки я прислухалася, в моїй голові шалено швидко бігали думки як буде життя без бабусі, скільки всього не стане, який біль буде при спогадах, якою пустою і чужою стане вулиця, де вона живе. Дурниці всілякі, якими себе жалієш і в себе і свої відчуття заглиблюєшся. Думки справді шалено швидко бігали, бо за ті, не знаю секунди чи хвилини, поки я додумалася покласти руку їй на спину і відчути ледь помітні рухи вгору і вниз від її рівномірного і дуже тихенького дихання у сні, гадки кинулися в інший бік. Я нарешті почала думати про мою дорогу бабусю, про те якою щасливою Бог зробив мене, обдарувавши її життям, яке вплинуло й формувало і моє життя.
Цього затишку не описати: свіжості прогулянок парком з білочками, свіжості її постелі, якої ніде я не зустрічала і яку вона ніколи не задумуючись застилала, навіть якщо це було тільки на 1 ніч для мене. Ранкові прокидання під мультики і ситний пресмачнющий сніданок у ліжко мені малій і сонній. Наші кулінарні ранки, обіди і вечері: я біля кахельної пічки з ногами у пледі, з фартушком для мене підготованого, з столом присунутим до дивану і її розповіді чому так ліпити, що додавати. Ми постійно співали, всі пісні, які тільки знали. У бабусі був їх нескінченний список (він якось урвався і заглибився у даль зараз, коли вона старенька) і вона навмисно по кілька разів повторювала куплети, щоб я вивчила. Ще в неї було настінне радіо і вона постійно вмикала його, щоб я слухала різні корисні передачі. Як я його полюбила! Коли жила в Києві постійно прокидалася під гімн і слухала "брехунець" у вільний час як фон - це просто символ домашнього затишку для мене. Пісні - не модні і старі, які там крутили, здатні викликати в мене щирі сльози радості і трошки смутку. Коли бабуся залишала мене в кімнаті на денний сон (якого я не любила, тому часто під подушкою мала якусь книгу з її бібліотеки), я вмикала собі його і мріяла про все на світі. В обід, зате, спала бабуся і це був особливо гарний час залізти за фіранку і дивитися на внутрішній дворик її старого будинку і уявляти себе у справжній казці, рахувати котів на даху, придумувати закручені історії про інших мешканців будинку. В неї відбувалися найкращі літні табори для мене і моїх братів. Вона, коли ми були зовсім малі, придумовувала історію-казку про нас трьох з вигаданими іменами і ввечері, коли ми мали засинати, присипляла небилицями-пригодами з нами. Ми тоді й не уявляли, що колись  (за 11 і 16 років) нас буде не троє - її внуків, а цілих п'ятеро.
Я її єдина внучка, і та, яка, за її ж словами, зробила її бабусею. Вона дала мені своє ім'я, відмінне від того, яке дали мені батьки і вперто ним називала мене до років може 12, тай зараз полюбляє. Ми з бабусею, інколи думаю, полярно протилежні люди і аж дивно, що такі близькі родичі. Але я мабудь надто мало знаю і надто мало бачу, щоб могти усвідомити все уповні. Бабуся - дуже авторитетна і строга особистість, ніколи не передбачувана, завжди оригінальна і гостра на язик. Дівчина, яка сиротою тільки скаженою своєю працею вибилася у світ, жінка, яка великими жертвами виборювала своє щастя - таке, яким його бачила, мама, яка самостійно виховала 2 дітей так, як напевно найкраще уміла, бабуся, яка на 100% є бабусею - з усіма найкращими уявленнями, які можна мати про це слово. Я просто шалено щаслива людина мати таку бабусю. А в мене ж їх цілі дві!! А ще донедавна був дідусь - також дуже хороший і важливий у моєїму житті (це ж певно його молитвами я уникаю бід, про які не знаю).
Ось тому неможливо не робити хорошого в житті - коли стільки всього подароване просто так і у такому безмежному багатстві від Бога.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 12:23 am
Powered by Dreamwidth Studios