danka_v_dorozi: (кухня)

у значенні, що я - крапля а океані-океанищі
Основні новини. Вчора вчилася колоти уколи внутрішньо-м'язеві і підшкірні. Якщо спливає картинка, що я вся така міцна і знаюча, хай картинка утопиться, бо вчилися ми із закритими голками і покищо на губках. Але дуже мене підбадьорило те, що легкої нудоти, яка раніше виникала при думці про уколи, голки, немає, є зате велика цікавість як воно там усе діє в нашому організмі. Побула анатомічним експонатом, а на другий раз... побачимо чи вистачить рішучості так як вистачає наміру.
З викладачкою нам шалено пощастило - медсестра від Бога. Старша жінка, настільки досвідчена, наскільки й добра. Постійно вчить нас, що лікуємо людей насамперед турботою і любов'ю, а вже потім ліками і процедурами. Все пояснювати хворому чи постраждалому, заспокоювати, розповідати, розпитувати, щиро усміхатися і випромінювати впевненість у своїх діях.
Повсякденне, небуденне. Робота - те місце, де про себе щось дізнаюся і вчуся поратися з цим і жити далі :) Наприклад, що коли я дратівлива, вся справа може бути зовсім не у моїй поганості, а може мені сам час пошукати щось поїсти. Є також лік від того дивного стану, коли я підозрюю, що хтось на мене за щось сердиться/ уникає/недоговорює. Треба сказати собі, або попросити співробітницю сказати мені: "Дано, розслабся!". У 98% відсотках через певний час виявиться, що фантазія у мене як Чорне море у шторм. А насправді був тільки цілий пшик. А ще, а ще...! Саме цей час - час найпідходящіший для чудес, найсприятливіший, щоб робити добре і просто так, видимо і невидимо, щоб знали обидві руки і щоб одна про іншу не здогадувалася. У цей вже котрий день шаленства обсягу роботи, співробітниця - чудова "вміняєма", як ми собі жартуємо, людина - подарувала тюльпани, на які я собі шкодую гроші, бо як то в такий час тішити себе квітами, коли стільки потреб... ой це довго.
Про культуру. У підготовці до екологічного табору для дітей познайомилася з цікавими мешканцями нашого міста: екологами, біологами, орнітологом, геологом, працівниками музеїв, дієтологом, - не можу не сказати, що все це вражаючі люди. Вражаючі тим, що можуть так любити і віддаватися своїй справі. При цьому більшість з них - молодь мого, а то й молодшого віку. Обізнані, цікаві, з широкими поглядами, міжнародним досвідом і культурними зв'язками. Приємно.
Новини не з-за кордону. З Криму прийшла коробка-чудо від Жені[livejournal.com profile] soldaja Я вам про це пишу на підтвердження того, що цей час не гірший від жодного іншого. В ньому також є купа місця для доброго, для щирого, для люблячого, для солодкого і підбадьорюючого, для турботливого, співчуваючого, для небайдужого, надихаючого, такого, що поруч за руку, невидимого і Всесильного. Такий самий найкращий час.
Стрічка, що безперервно біжить внизу: "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних"

danka_v_dorozi: (дружба)
хочу тільки записати, що це надзвичайний час. Прокидаюся з острахом, але тільки тому, що боюся, що через свою обмеженість і боягузливість не виявлю всіх можливостей, які відкриває ця свобода: не знати, що буде завтра, відсутність змісту у довгих планах і, як наслідок, потреба проживати сьогодні так, ніби сьогодні - це все життя.
Женю, біль від безсоромної штучності і брехливості ситуації, яка у Криму, є. Ніхто на таке не заслуговує. І яка в цьому мета... тільки поле для пошуків. Але також є велике бажання пригорнути і вдячність за те, що вже було, а ще велика надія на те, що буде.
Втратився зміст від "перебування в курсі подій", знайшовся зміст у перебуванні в житті конткретних людей, зміст у тому, щоб робити щось, щоб знаходити радість, яка, все ж не меншою мірою, а то й більшою, присутня.
LuckyOptimist-RAIN-SUN-LIFE-LOVE-HOPE-27_large

flat,550x550,075,f
danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
"Пост является изумительным временем. Столетиями мысль о посте темнела. Призыв святых отцов, подвижников, духовников к тому, чтобы в течение поста совершать действительный подвиг, отречься от всего грешного, отвернуться от всего, что чуждо Богу, от всего, что было причиной и воплощения Христова, и Его крестной смерти, - этот призыв затмил нечто основное в посте. Английское слово, обозначающее пост - Lent (то же самое и по-немецки, и по-голландски) значит "весна". Это не значит - заморозки, это не значит, что время темное, мучительное настало. Пост - это время расцвета. Если бы только мы могли это помнить!"

"Но где же тогда место подвигу, если все - любовь, все - радость? Святой Серафим Саровский одному из своих посетителей сказал, что от радости человек может что угодно совершить, от внутренней натуги - ничего. И вот мы должны идти через пост с сознанием радости о том, что мы идем из потемок к полному свету. Но для того, чтобы идти, надо быть свободным; надо быть свободным сняться с места; не надо быть обремененным в такой мере, чтобы не быть в состоянии пройти путь."

И вот в течение этого поста мы должны помнить, что мы вступили в весну, что это время, когда мы должны расцвести, раскрыться во всей красоте, во всей славе, во всей радости, в чудесности красоты - нашей красоты; потому что каждый из нас - икона, образ Божий, и дело поста - эту икону, которую мы собой представляем, обновить...Но, Боже мой! - какие мы жалкие, испорченные иконы! Как мы повреждены! Как мы изуродованы! Каким небрежением, какой ненавистью, каким безразличием мы изуродованы, каким незнанием! И вот в Евангелии нам открывается первообраз: Христос. Христос нам говорит: Взгляните на Меня: вот что вы собой представляете; вот какими Я вас хочу видеть; вот ради чего вы созданы!.. Ради этого разве не стоит сбросить с плеч холодность и освободиться от того, что нас делает темными, тяжелыми, бесчувственными?

Пост - весна духовная; время, когда должны отпасть старые листья, когда должны быть срублены иссохшие ветки, когда все мертвое должно не только умереть, но быть сожженным, чтобы осталось только живое. Вот к чему нас призывает пост, вот о чем речь идет.

Я хотел бы, чтобы вы задумались о посте именно как о весне, когда все обветшалое отпадает, когда зарождается новая жизнь. Тургенев в Рудине говорит: есть люди, которые подобны слабым кустам, в которых осенью и зимой вымирает жизнь, и они начинают жить только весной; но посмотрите на крепкий дуб: только когда пробиваются новые ростки, отпадают старые листья... Вот о чем говорит нам пост.

Давайте сделаем усилие, чтобы все, что в нас есть живого, истинного, подлинного, святого, вечного, пробилось, как новая листва пробивается весной. И поскольку весной нет уже места обветшалому, мертвому, иссохшему - все, что есть грех, что смертно, все, что не войдет в тайну любви и ликования, должно вымереть в нас, чтобы мы стали теперь уже живыми вечной жизнью, - пусть только зачаточно, но вечной жизнью.

"Світло Вічності", митр. А.Сурожський
danka_v_dorozi: (метелик)
Думала махнути рукою. А пізно ввечері, повертаючись додому, побачила людину, яка вже махнула. Вирішила не махати.
Глибоко вдихнути і видихнути. І так, далі каятися і борсатися. Цей дощ може бути надовго, цей туман, мряка і сирість, яка пробирає до кісток, також можуть бути довго. Але ж не назавжди.
Годину промучила Степана. Вже не знаю хто кого. Терпеливості в нього все ж більше, ніж у мене, бо я була готова здатися і закрити книжку, а він ще все таки вгадував як пишеться звук "ю" англійською - "y" чи "a". Прийшов ще один учень, однокласник Степана. Ми робили вправи і я одного назвала always - завжди, а іншого sometimes - інколи. Після цього їм було легше запам'ятати і вимову і значення цих слів. А найбільше сміху викликав звук th, який треба видавати, ставлячи кінчик язика між зуби. Ми утрьох собі з самих себе сміялися. А приємність була вкінці. Все ж година мучень не пройшла на даремно, бо коли ми повторяли нові слова, то Степан знав їх точно краще і впевненіше, ніж однокласник, з яким ми сьогодні не займалися.
І чим це я займаюся, запитаєте ви? - Вправляюся у терпеливості і ще у дечому. 

скоро

Feb. 24th, 2014 10:34 am
danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
Знову думаю собі, що так невипадково, більше того, так по-чудесному гарно спланований початок Великого посту цього року. Так вчасно. Вчора не вірилося, що всі ці разючі, позитивні зміни на Майдані, в Україні правда. Нині віриться і за ними також видно скільки ще небезпек чигає на немовля - громадянське суспільство, якому оце третій місяць.
Другий день гарячка у брата і все так само схоже. Поки дбаєш, годуєш, міряєш температуру і збиваєш, поїш і переодягаєш - все йде на краще, щойно відійдеш на якийсь час,- а температура знову стрибнула. І такою ж мені здається цей час. Він так потребує молитви, посту, прощення, любові і справ милосердя, як може ще досі не потребував. Постійної, гарячої, вдячної і благальної. Безперервної. Вчора це таке ЧУДО чудесне здавалося, нині вже свідомість потрохи звикає. А я так не хочу звикнути, і так хочу в кожній клітинці пам'яті нести оцей Божий дар, який вистояла Небесна сотня, тисячі молільників, який вимолила Богородиця. 
danka_v_dorozi: (зрілість)
Коли я мовчу, я себе розумію і повністю підтримую. Бо всередині я чітко розумію таке: я вибираю як я поводжуся у свій час, а часу я не вибирала. Я рада, що живу зараз. Я також дякую Богові за те, що все в мому житті складалося досі так як є: я познайомилася з тими людьми, які зараз є друзями, я незаміжня і в мене немає рідних дітей (це мінус, щоб ви розуміли, але я рада навіть цьому мінусу зараз), ми з братом найближчі друзі і поважаємо вибори одне одного, я працюю саме там, де б і хотіла, зрештою, зовсім-зовсім не випадково саме напередодні першого Майдану я закохалася у чудову людину.
Поки я мовчу і думаю, я знаю, що немає змісту всі свої сили вганяти у гнів, погані думки і слова, скарги, сварки і обмовляння. Є значно важливіші речі і завдання. Наприклад, зробити ту роботу, яку обіцяла, наприклад, навчитися надавати першу медичну допомогу, наприклад, піти і бути з тими, кого несправедливо засуджують, наприклад безперервно молитися.
Коли я мовчу, я знаю, що найважливіші речі прості і залежать від того що саме зараз зі мною. Часом ця найважливіша річ - напекти сирників брату на сніданок перед роботою. Знаю, що молитва є найсильнішою, навіть коли на мирне вирішення ситуації в Україні мало шансів. Знаю, що Бог не мовчить, мовчу ж я. Знаю, що як би я не переживала, все одно треба дзвонити час від часу батькам і потішитися з ними по телефону тим, що ми є і розказати про хороші справи за сьогоднішній день.
Знаю, що за першого шансу я постараюся помиритися з тим, з ким не зробила цього вголос, хоч багато разів у серці. Знаю, що ця ситуація яка зараз в Україні  дає немовірну свободу. Востаннє я відчувала таку, коли у 2010р. півроку була без роботи і з низькою оцінкою своїх робочих перспектив. Це відчуття повної передачі себе в руки Богові, це вдячність на найменше, бо все помічається, це воля робити найкращі речі. А зараз навіть краща ситуація (я не здаюся цинічкою, хочу сподіватися), бо я також знаю, що немає непочутих молитов. Немає-немає-немає. Знаю, що є наслідки втамованого обурення, проковтнутих фальсифікацій і закривання очей на хабарі, великого обману і маленьких брехонь.
"Збуди нас, Господи", - писав колись Дрейк. "Будь поруч в цьому вогні, в якому мене розбуджено напівсонну" - додаю зараз я.
danka_v_dorozi: (подорожі)
Протягом 3 днів з перервами на буденну фантастику я перебувала у казковій реальності двох, а часом навіть трьох чи п'ятьох маленьких дітей. Таких зовсім-зовсім маленьких: від 2 місяців до 4 років. Допоки я не вийшла з вагону поїзда Львів-Київ у прохолодне ранкове повітря столиці, не вірилося, що це буде не просто гарним побажанням, а дійсністю.
З чим порівняти перебування серед дітей?...З чим? )
Я знаю чому все це сталося саме напередодні цих страшнющих і залякуючих подій на Грушевського. Інакше мені було б надто важко відшукати зміст, не лякатися, бо здавалося б, що любов - це щось таке не своєчасне, не для цього часу. А діти - згустки любові - цього разу вони все акуратно розклали по коробках з іграшками.
Ще дуже радію, що саме у цей період часу стільки моїх подруг і добрих знайомих народжують малят. Терапевтів :)
danka_v_dorozi: (синій сум)
Час розслабитися, і час взяти себе в руки, час закохатися, і час докладати зусилля до вирощування любові, час мовчати, і час прорвати довгу мовчанку несміливості, час на роздуми і час приймати рішення, робити конкретні кроки, які унеможливлять поворот, але без них дорога немає змісту. Час перерви на свята і час продовження безперервної молитви, Україно...
danka_v_dorozi: (свята)
Як це часто буває, зараз мені треба виконати термінове завдання на завтра, але пост в голові ну от саме зараз складений і I just can't help it.
Різдво ми в сім'ї святкуємо вже багато років за традицією: готуй де хочеш, а Святвечір поспішай зустріти з батьками і бабусею. Це дуже довга і особлива традиція. Як ми були меншими, то готували для бабусі малий вертеп з дуже гарними і дотепними віршами, так, щоб всім насміятися і побути у вертепних ролях - трохи відірватися, поки не у своїй шкурі. Зараз, крім традиційної Святвечері переспівуємо всі-всі колядки, які є у бабусиному молитовнику. А що їх там нам явно замало, років з 3 тому мама докупила окремий колядник, тож ця частина знааачно подовжилася до нашої спільної радості - в нас співають усі: бо всі мають голос, а слух - кого цікавить слух у таке велике свято? :)
Цього року я залишилася на Різдвяну ніч у бабусі. Востаннє залишалася в неї напевно ще років з 8 тому. Серед ночі прокинулася дуже радісною. Кілька хвилин дякувала за всю цю Радість з Христовим народженням і раптом зауважила, що не чую подиху бабусі. Кілька секунд, поки я прислухалася, в моїй голові шалено швидко бігали думки як буде життя без бабусі, скільки всього не стане, який біль буде при спогадах, якою пустою і чужою стане вулиця, де вона живе. Дурниці всілякі, якими себе жалієш і в себе і свої відчуття заглиблюєшся. Думки справді шалено швидко бігали, бо за ті, не знаю секунди чи хвилини, поки я додумалася покласти руку їй на спину і відчути ледь помітні рухи вгору і вниз від її рівномірного і дуже тихенького дихання у сні, гадки кинулися в інший бік. Я нарешті почала думати про мою дорогу бабусю, про те якою щасливою Бог зробив мене, обдарувавши її життям, яке вплинуло й формувало і моє життя.
якою щасливою? )
danka_v_dorozi: (листи)
На вчора в мене були такі гігантські плани :))) А прокинулася я з температурою, яка взялася просто таки нізвідки. Оскільки ніякої логіки в подіях не було, я просто вдячна Богові, що в такий спосіб турбується про мій відпочинок. До вечора я зробила тільки найважливіші речі, які завжди підіймають мені святковий дух і створюють легкість на душі: спекла тістечка, помила підлогу вдома і прибрала купи паперів, журналів, вирізок, записок, відкритих листів і неспакованих поштівок.
Зустріли новий рік ми з двоюрідною сестрою, яка... довго описувати... просто дуже дорога мені людина від часів, коли я ще повзала під стіл на днях народженнях.
Ми разом зробили собі такий-от новорічний віночок. Не простий, а трошки символічний. Власне, тому й побажання усім вам - моїм жж-друзям :)
new year 2014
Я бажаю і вам і собі ніколи-ніколи не сумніватися в тому, що любов Бога до нас завжди просто так, завжди безмежна, завжди особистісна і безумовна. І ще бажаю нам віднаходити цю любов у людях, подіях довкола нас, шукати і знаходити у собі самих чудесні речі, тішитися і дякувати за них. Хай ті, які почуваються самотніми, обділеними, виключеними чи чимсь нещасливими наполегливо і самовіддано шукають, а коли не стає сил - покладуться на Того, хто точно ніколи їх не підведе. Хай ті, які почуваються любленими, дорогими, реалізованими і на свому шляху будуть відкритими, будуть щедрими, будуть зрячими, будуть "всім для всіх", не жаліючи нічого, що йде, будуть вдячними і з доброю пам'яттю.
Усім нам чудового року. Особливо нашій Україні - місцю, де результати нашої праці, нашого життя, як ніде інше - очевидні. 
danka_v_dorozi: (жіночність)
Ну, що сказати: заходжу в книгарню "Є", відкриваю першу книжку, яку собі вподобала, будь-яку сторінку і в очі кидаються ці 3 рядки:
"Коли не можеш бути всім для когось одного найдорожчого, будь усім для всіх. Бо й засохла виноградна лоза від доторку доброго виноградаря пускає новий пагін і приносить добрий плід" (Богдана Матіяш "Казки Різдва")
nature-rain-park-bench-1920x1080
danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
Не так давно - трохи більше 2 місяців тому я вирішила поставити жирну крапку після ставлення до мене, яке мені здалося нечесним, легковажним і зневажливим. Поставити жирну крапку на собі і своїх пориваннях бути щирою і такою, яка хоче допомогати людям, яких я часто мало знаю.
Трохи більше 2 тижнів тому я знову мала ситуацію, коли до справи, в якій я задіяна, застосували дуже вибіркове ставлення. Мене це настільки зачепило, що я на кілька годин просто втратила будь-який душевний спокій і в голові тільки бамкав гнів, лють і обурення очевидною несправедливістю, разючою дволикістю у ставленні до "своїх" і до "чужих" і то від людей, які активісти у чудових справах щодо Майдану і будування оновленого середовища в нашій країні. Було стільки ідей як "відновити світову справедливість" і стільки запитань про те як повестися в цій ситуації, коли не можу справитися зі своїм обуренням.
Нещодавно ми з подругою в розмові погодилися, що майже у будь-якій ситуації дуже помагає просто вийти з кімнати. І в прямому, і в переносному значенні, якщо ти, наприклад не в кімнаті.
Подолати руйнівний гнів тоді допоміг мені священик, який дуже захворів і на прикладі свого здоров'я розповів наскільки важливо не перегнути палицю - не йти в ті дебрі гніву, які ламають віру в Бога, віру в людей і віру в себе, зламують (інколи назавжди) здоров'я. На той період це була найважливіша наука і порада, яка знову переключила увагу з того, чого в мене немає, на те багатство, яке є.
І за 2 тижні трапилося кілька дивовиж. Розповім лише про одну з них: у тій моїй справі на роботі абсолютно непередбачувано нам почали помагати дуже різні люди - хтось просто запрошував на знайомство, хтось пропонував цікавий майстер-клас, хтось пропонував варіанти щодо приміщень, де ми б могли розміститися, а хтось пропонував співпрацю. За цей час ми з моєю співробітницею стільки виявів доброти і "нормальності" від інших людей отримали, що інколи вкінці дня мало самі від радості не плакали через те, що все, насправді, не так чорно і обмежено, коли нам здається, що вже далі нікуди.
Останній тиждень для мене є суцільним повідомленням про те, що в питанні терпеливості є певні "закони":
1. Завжди дочекатися ранку
2. Вийти з кімнати, якщо стається щось, чого не сила терпіти
3. Усім серцем звернутися до Бога - чи то в безпорадності, чи з жалем, чи з питанням
4. Пам'ятати, що Бог може зробити мої межі серця дуже-дуже широкими і остання крапля щодо любові, щодо терпеливості може ніколи не настати, якщо тільки я дозволю, якщо це буде і мій вибір також :)

Insight

Dec. 26th, 2013 11:56 pm
danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
Передвчора співала, дивилася на особливо милий мені образ Спаса Нерукотворного в нашій церкві і раптом усвідомила оце. Що завдання і то прекрасне завдання нашого життя - це досвідчувати, спостерігати, помічати, відкривати для себе любов Бога до нас. І щодня відкривати цю Його любов нову, а також кожен раз нове Його милосердя, бо щодня інші обставини, ситуації, емоції і так далі. І таке миле і особливе це життя стало - так ніби отримало дуже важливе значення :)
danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
Це я про Різдво. І хоч нині лише частина християн вповні вже святкує, але неможливо, просто неможливо не відчувати цієї радості Різдва, попри те, що ще триває наш Передріздвяний піст.
Ця радість пройняла мене вчора величезною вдячністю. Від часу, коли почався Майдан, а почався він мало що раніше від самого Посту, створилася і потреба, і бажання до довгої, до постійної довгої і короткої молитви. Цей Передріздвяний піст несхожий не жоден попередній: він включив особливу Великопосну Ісусову молитву (просто для мене вона асоціюється більше з передвеликоднім постом) - особливу своєю постійністю, особливу темнотою величезного храму, в якому ми її співаємо, особливістю світла кількох лише ламп, які проте нагадують, що ніщо не є даремним.
Вчора ми співали усіма трьома хорами нашої церкви. Це теж незвичайність, бо так співаємо хіба на храмове свято, яке раз у році. І той спів, не без технічних складнощів - бо у кожного хору свій стиль співу, свій темп і свої солісти, але такий, знаєте, як ото у час, коли ми на Майдані гукаємо "Разом- сила".
Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних. І вірю, що так є. Так як вміє тільки Бог - невидимо, обережно і назавжди.
Цей Майдан, ці події так швидко надали справжньості у значення слів, які говорю в молитвах, додали сили нотам, коли співаємо "Боже Великий, Єдиний - нам Україну храни". Кожне "за мир, за Богом бережений народ наш, за правління і все військо" прописується в серці, не втікає від уваги. І це так незвичайно і таке цінне.
danka_v_dorozi: (затишок)
" - Мамо, а що це за вулиця?
 - Зелена.
За кілька секунд мовчанки:
 - Мам, а є вулиця Червона?"

В моїй голові: Дякую за висловлене це запитання, яке крутилося в моїй голові все дитинство, коли ми проїздили вулицею Зеленою:)
О, благословенні інопланетяни, яких ми називаємо дітьми!

Через хвильку проїздимо через зелену будівлю:
"О, мам, а тут як в тій казці, так? - Все довкола зелене!"
danka_v_dorozi: (дружба)
Коли стаєте частиною дива, яке називається абсолютно особливим і простим словом на 5 букв. І ще, коли відчуваєте, що закоханість переходить у залюбленість і більше ніколи, ніде і ні з ким іншим переживати цього не хочете, зробіть собі корисність - послухайте, почитайте Ентоні до Мелло. Найкраще в оригіналі - англійською мовою. В інтернеті є багато сатйів з записами його "проповідей" - це більше розмови з аудиторією людей - дуже прості, такі доступні для серця, що враження, що саме це ви й знали все своє життя, просто ніяк не зібралися думками, щоб сформулювати все так. Щоправда, є й шокуючі речі або такі, з якими важко погодитися, однак про які автор сам радить - ставте під сумнів, випробовуйте, бо це єдиний спосіб знайти правду, а не жити за встановленою кимсь схемою, звинувачуюють того "когось".
Отож, Е. де Меллопро це явище на 5 літер: )
danka_v_dorozi: (кухня)
Вчора ввечері я подумала, що рідко тепер дівчаток Маріями називають. Серед знайомих мені Марій та Марічок більшість - пані за 40 років. А сьогодні я познайомилася з Марічкою - студенткою. Я буду у своєму стилі - тут тільки незрозумілі речі, щоб просто колись, коли перечитуватиму відповідний тег, пригадати собі що таке було.
Ми зустрілися не плановано в самісінькому центрі міста, бо я дуже потребувала сьогодні когось обійняти, а Марічці  потрібна була допомога. Отак ми й просиділи на лавці з годину, як потім виявилося. Марічка закутана в пледи, а я - закутана в Марічку - говорячи різні правдиві небилиці, просто щоб вона чула спокійний голос (я нарешті маю змогу побачити цінність у своїй якості "падати на мороз" у важких ситуаціях). В цей час в мене не було ні ріднішої, ні важливішої людини, ніж вона і я так неймовірно тішилася, коли на мої питання чи вона мене чує, ловила її ствердне кивання голови.
Все закінчилося добре, маю таку тверду надію. Такі ситуації точно під Божим провидінням, бо в них зупиняється час, відкладаються всі непотрібні речі і ми сам на сам з Богом, таким, яким Він є в кожному з нас. А ще зараз цей передсвятковий час у незвичайному виконанні: коли Майдан не йде з голови і всі звичні схеми (тоді зайти в той магазин і купити те-то, а потім зганяти туди-то) - зводяться на нівець. Та й добре. 
danka_v_dorozi: (дружба)
Якщо дуже захотіти... навіть не так, якщо навіть просто тримати відкритим... ні, навіть тільки трошки привідкритим своє серце, то туди обов'язково прийде невелике нагадування про щось ДУЖЕ ВЕЛИКЕ: і що ж? )
danka_v_dorozi: (Св.Франциск)
Люди, немає чого стояти на Майдані, витрачати час, гроші, свої фізичні сили якщо поза Майданом ми не змінюватимемося. Якщо не збираємося ритися в собі і бажати вдосконалення, змінювати фізичну і духовну корупцію, не збираємося вчитися, не збираємося відмовитися від халяви, блатів, від нечесності, від байдужості, від хай малої, але брехні, від твердолобості, від шукання тільки переваг для себе, від власного юридичного неуцтва, від подвійних стандартів (чого б вони не стосувалися). Даремні будуть наші революції без змін в голові. Взагалі будуть даремні. Ми будемо вічними бідняками і попрошайками в когось, будемо залежні від своїх недоліків і страхів, будемо чиїмись рабами і вічними ворогами самі собі. Господи, най нам мудрості і сил, і терпеливості змінюватися.

Profile

danka_v_dorozi: (Default)
danka_v_dorozi

March 2014

S M T W T F S
      1
2345 678
9101112131415
1617 18 19202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 19th, 2017 10:09 pm
Powered by Dreamwidth Studios